півень, який прожив більше семи років, може знести яйце, з якого вилупиться вогненний змій. Тому в господарстві не заведено тримати такого півня. Чорного півня приносять у родину, якщо хочуть, щоб у хаті була сварка.У Китаї червоний півень зображувався на стінах будинків як талісман проти вогню. В українців також був звичай (подекуди він зберігся й до сьогодні) прикріплювати зображення півня на дахах будинків, флюгерах, скринях. Знаходимо його й на могилах, хрестах, надгробних каменях. Це пояснюють кілька уявлень: на будівлях півень охороняє від пожежі (тут — зв'язок із сонцем, вогнем); на кладовищах означає воскресіння з мертвих. До цього приєдналось уявлення, що мерців треба остерігатись: вони як захочуть вийти з могили, то побачать півня, злякаються й заховаються назад. Із прийняттям християнства й оголошенням ним війни проти бісів за півнем закріпилася слава птаха, який своїм криком розганяє нічну нечисту силу. В численних легендах про відьом, чортів нечиста сила щезає зі співом півня, який сповіщає про початок ранку:"От він убрався і пішов. Прийшов у церкву, ізняв со стіни ікону Матір Божу і поставив іззаду себе, взяв Псалтир, став у ніг куп- цівни і читає. От він там читав, нічого йому там не показується, як опівночі вдруг піднімається кришка з гроба і встає купцівна. Устала, як засміялась, руками сплеснула і каже: "Вставайте, мої друз- зя-приятелі, шукайте мого не приятеля!". Як зашуміли з-під полу мертвеці, та багато-багато, і почали бігати по церкві. Шукали, шукали — і не найдуть ніяк. Тут півні: кукуріку, так ті всі мертвеці і зашуміли під піл, а купцівна так і вдарилась посередині церкви і стала нежива".В іншій легенді розповідається, як дядько посварився з однією бабою, а вона, кажуть люди, була відьма. "Раз ніч була темна така, що нічого не видно, і йшов оцей, бач, Матвій додому. Як це де не взялася здорова та біла свиня, та як наскоче на його: покусана йому ноги і жили поперегризала так, що він упав на землю, а вона його все кудовче та кудовче. Як туг к світу уже діло стало, півні заспівали, а вона тоді й побігла геть від нього. Матвій так-сяк дойшов до своєї хати та як захворів та через тиждень і вмер".Селяни вірять, що відьма не доїтиме корів, якщо у дворі тримати півня й собаку "мартиня", тобто березневого. Із демонічних істот півня не боїться лише домовик, який також оберігає хату і її мешканців. Загалом, між хатою, півнем і домовиком існує містичний зв'язок. Наприклад, побудувавшись, домовика запрошують перейти до нового мешкання. Першим запускають у нову хату півня й чекають, щоб він проспівав.Приклади використання магічної сили півня у ворожіннях, сатанинських оргіях маємо протягом усієї історії людства; про це красномовно повідомляють і давні свідчення, наприклад, розповідь Козьми Празького (XI—XII ст.) про невірних, які ходили до джерел душити чорних курей, закликаючи при цьому диявола, і деякі сучасні культові звичаї африканських та південноамериканських племен.Для української народної культури характернішим є значення півня, пов'язане зі світлим, сонячним началом. Півень — символ воскресіння з мертвих, нового народження, вічного життя. Поєднуючи два світи — живих і померлих, — здатний двічі народжуватись, півень знаходить у народній уяві виняткове значення. Згадкою про півня зупиняють кровотечу: "Злетів півень на камінь, крилами махає: чорний камінь, не движись, християнська кров встановись...".Півень-охоронець, що у вогні не горить і у воді не тоне, змальовується в казці про дуб, який виріс у дідовій хаті аж до самого неба. Заліз дід на дуба, а там — чарівні жорна й півень. Як стане баба жорна крутити, що раз крутне — вискочить то млинець, то пиріжок, то яблуко. Зажили старі безбідно. Та сталася біда — забрав жорна сусідський пан. Тоді півень і каже: "Дідусю, бабусю, піду я до пана і жорна заберу!". Зайшов у панський двір і кричить: "Віддай, пане, жорна!". Пан як почув, піймав його й кинув до гусей, щоб його поскубли. А півень випустив на них лисичку. І знов гукає... Пан дуже розсердився і кинув його до баранів, щоб рогами затовкли, тоді до корів. А півень випустив на них вовка й щосили гукає... Пан ловив-ловив його, впіймав і кинув у колодязь. Давай півень воду пити і всю випив, і ще дужче кричить. Тоді пан укинув його в піч. Півень випустив із себе всю воду і знов кричить... Забрав-таки півень жорна, і стали вони всі жити-поживати й добра наживати.Про людей, які не слухають мудрих порад, говорять, що їх "смажений півень ще не клюнув", тобто, що життя їх іще не провчило. Цей "смажений півень" має очевидний зв'язок із тим, про якого розповідає християнська легенда (питанням залишається, який із півнів старіший). Коли Христос воскрес, дівчинка, яка бачила це, принесла звістку додому. Але її батько, старий єврей, цьому не повірив. "Тоді він воскресне, коли цей смажений півень оживе й заспіває", — проказав він. У цю ж мить той півень злетів із рожна й закричав: "Кукуріку!". Сокіл
Сокіл — сонячний птах, духовне єство світотворення. Він сидить на вершечку світового древа, поряд із небесними світилами, й відає про все.На витворах народного мистецтва зображена космогонічна картина: сокіл на верхівці прадерева, він створює світ. У колядках змальоване дерево, "а на вершечку сив соколонько гнізденько си в'є", щоб знести яйце, в якому зародиться життя. Схожою космогонічною картиною починається дума "Сокіл і Соколя":У неділю барзе рано-пораненьку Налетіли соколи з чужої далекої сторони Да сіли-упали в лісі на превоздобному дереві орісі, Да звили собі гніздо шарлатноє,Знесли яйце жемчужное.Да і сплодили собі дитя —Бездольное, безродное Соколя.У сокола гострий зір; він високо сидить і все бачить. Проте здатність птаха знати минуле й передбачати майбутнє визначена його
