Великий був змій — мав аж шість голів. Я стинаю то одну, то другу голову, а шаркань притулює до них свою шию — і знову приростають. Зморився я, але зморився й ворог. А над нами якраз летів беркут, шаркань кличе: "Беркуте, принеси мені у дзьобі хоч краплю води, бо з жаги загину". А я прошу собі: "Ей, беркуте, не слухай ти змія. Принеси у пазурах піску. Я посиплю відрубані голови — і вони не приростуть". Тоді беркут послухав мене. Так я убив шарканя й лишився живим".      Орел

Тричі зустрічається син того чоловіка з беркутом. Орел є охоронцем на кордоні двох світів і не пропускає нікого за браму. "А що надумав собі хлопець? Він набрав у постоли землі, взув їх — і вже йде... Беркут скрикнув і розпростер крила. Але хлопець каже: "Чого ти кричиш, беркуте? Я ж стою не на твоїй, а на своїй землі?". Беркут склав крила і мовчить".Але сталося так, що пізніше хлопець убив беркута. Востаннє він його бачить у підземному царстві. Тепер орел — перевізник через водний кордон. Спочатку герой перевіз принцесу, яку визволив від поганина. Потім сів у човен сам. "Але беркут, як побачив кріса (рушницю, — ред.), нараз кинувся убік. Човен перевернувся, хлопець почав тонути. А його кріс уже пішов на дно. В ту ж хвилину беркут відчув крила. Він схопив у пазурі того, що потопав, і вилетів у наземний світ... Там легіня вже чекала дівчина".Та надійшла темна хмара. Полив огняний дощ. Беркут злетів і простер над ними свої широкі крила. Захоронив молодят від смерті, але сам згорів. Завершується казка тим, що вояцький син стає царем і забороняє вбивати орлів.У легенді про Батія-богатиря можна пригадати схожу деталь. У монастирському саду працював один чоловік. І нічим особливим він не вирізнявся б, якби не одна обставина. Почали ченці примічати: як тільки ляже той чоловік відпочити, так над ним з'являється орел і крилами своїми затуляє його від сонця. По цьому впізнали ченці велетня і стали його боятися.У замовляннях орел зображується на порубіжжі між хаосом і зародженням життя; саме в той межовий світ зазвичай відсипаються хвороби: "На морі на острові стоїть дуб дубнястий, на тому дубі сидить птиця орел. Лапами розгрібає, всякий пристріт одганяє".В народних уявленнях і фольклорі образ орла неоднозначний. Міфологічне мислення, надаючи птахові рис, притаманних люди

ні, таких як гордість, сміливість, мужність, справедливість, водночас виділяє його з гурту, зображуючи як окрему, несуспільну істоту. Орел волелюбний, але й самотній, правдивий, але й жорстокий, як саме життя. Навіть у ставленні до своїх дітей він безкомпромісний. Тому, розповідає легенда, на світі мало є орлів, що він родить щоліта по троє орленят і переносить їх через море. "Отож як несе через море та й питає: "А чи будеш, — каже, — й мене носити, як я буду старий, а ти будеш такий, як я?". То воно каже: "Буду". То він його в море й укине. Потім друге бере несе. Та донесе, вп'ять серед моря питає... І те вкине в море. Ну, летить він за третім, і третє несе — таки через море. Теж питає: "Чи будеш і мене носити, як тебе несу?". Каже: "Буду, та своїх дітей, а не тебе". Так він те переніс через море, тому що воно правду сказало, от то він кожний рік усе по одному оставляє, а то в море викидає. Тим на світі мало й є орлів".      Лелека

Лелеку шанують різні народи. Вважається, що він приносить людям добро: дітей, щастя, весну. Багато вірувань пов’язані з його "вірністю у шлюбі".Лелека (бусол, чорногуз) в українців — святий птах. За легендами, він походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, старанно спокутує свою провину. Найпоширенішою версією перетворення людини на лелеку є історія гадючого мішка:"Кажуть, бусол — з чоловіка. Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: "На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв'язуй і не заглядай у мішок, що там є".Йде той чоловік з міхом до моря — кортить подивитися. Розпустив того мішка, щд так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: "Не хтів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай...". От тоді й став той чоловік буслом".На зиму лелеки відлітають до далекої країни за морем. Там вони нібито плюскаються в озері й перетворюються на людей. Навесні вони купаються в іншому озері й повертаються додому птахами. Інколи у вирії лелеки змушені битися з орлами, коли ті на них нападають, і перемагають хижаків, хоча багато їх гине.      

      Марія Приймаченко. Буслики

Перед вирієм лелеки вчиняють суд і закльовують до смерті птаху, яка зрадила своєму подружжю: "Один самотній бусол полюбив чужу буслиху. І відбив таки її, забрав з чужого гнізда, і полетіли вони на нове місце до лісу. А через якийсь день, коли бусол прилетів на луг, його великим колом оточило пташине товариство й щось почало вичитувати своїм клекотом. Стоїть посередині самотній бусол. Ось він підняв опущену голову, важко підняв крила, тріпнув ними і піднявся угору. Там він раптом здригнувся всім тілом і, згорнувши крила, каменем полетів донизу. Так і закінчилася буслина любов".Лелеки, за повір'ям, мають риси і звички, притаманні людям. Вони розуміють людську мову (адже колись і вони говорили). Як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якось люди недобре пожартували й підмінили яйце лелеки качиним. Лелека-мати вигрівала яйця, а батько носив їжу. Настав день, коли на світ з'явилися малята. Разом із малим лелекою в гнізді вилупилось і каченя. Коли      

Марія Приймаченко. Танцюристи

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ОБРАНЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату