100 найвідоміших образів української міфології

закопували в землю, замуровували у фундаменти або стіни будівель (подекуди це трапляється навіть нині). З усього світу зібрано багатий етнографічний матеріал щодо принесення півня в жертву вогню й сонцю, воді й місяцю, домовику, іншим демонам і богам.Найчастіше півень у народних уявленнях — сонячний птах. Він є захисником живих, а також символом воскресіння і нового життя.Є такі свідчення і стосовно наших предків (згадаймо слова візантійського історика Лева Диякона про те, як воїни Святослава після поховання загиблих кидали у воду півнів і немовлят). До речі, дітей і півнів часто пов'язують між собою і в пізніших уявленнях, здебільшого несвідомо, що виявляється в різного роду подарунках дітям "півниками": печивом, цукерками, іграшками- свистунцями. Півень — улюблений персонаж дитячих пісень і віршиків, щедрівок:Сидить півень на криниці,Спустив крила ще й косиці.Сюди мах, туди мах,А у вас тут млинець пах.Півень як жертва виступає в казках, скажімо, в добре відомій дітям оповіді про Котика й Півника. "Несе мене Лиса за темнії лі- са, за синєє море, за крутії гори", — плаче-голосить Півник. В іншій, казці (сюжет "Оха") перемога учня над учителем-чаклуном визначається саме жертовною роллю півня, якої не врахував старий чаклун, через що й поплатився життям. А сталося це так. Віддав батько свого сина в науку до Оха, а коли вийшов термін, чарівник не схотів відпускати хлопця додому. Став учень утікати, перетворюючись на коня, собаку, ведмедя, лебедя, старця, й нарешті перекинувся на перстень. А чаклун робився вовком, левом, соколом, щукою, та ніяк не міг зловити хлопця. Тоді він переодягнувся багатим купцем і пішов до самого царя вимагати перстень, який знайшла донька. Наказав цар віддати перстень. Розсердилася царівна, зняла з пальця перстень і кинула його об землю. Розсипався перстень дрібним просом, а одна зернина закотилася царівні під черевик. Купець обернувся півнем, поклював зерно, злетів на вікно, залопотів крилами й закричав: "Кукуріку! Кого хотів, того з'їв". Тут із останньої зернинки зробився яструб, кинувся на півня — тільки з нього пір'я і посипалось. "Брешеш, — каже, — не було того, щоб півень яструба з'їв", — і розірвав його навпіл.У казках відобразилася й ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку. Ходить курочка з півнем на поповому подвір'ї. Вдавився півник бобовим зернятком. Курочка пожаліла його й пішла до річки води просити. Річка каже: "Піди до липи, проси листу, тоді й дам води". У липи виявилися свої забаганки. І так до безкінечності — безперервний ланцюг вимог і їх виконань. Нарешті: ковалі скували косу, косарі накосили сіна, корова дала молока, дівка дала ниток, липка дала листу, річка дала води. Понесла курочка води півнику, а він лежить — не дихає. Отже, мораль казочки: все у світі взаємопов'язане, ніщо не буває випадковим, але для цього вічного кругообігу життя хтось має собою пожертвувати — така логіка міфологічного мислення.Півень вживається як жертовна їжа в календарній та родинній обрядовості. Особливою є його роль на весіллі, де він символізує чоловічу силу, плідність і майбутній добробут молодих. Живого півня      І

      Півник. Дерев'яна форма для пряника

офірують священикові, шлюбній парі. Невістка, переступаючи поріг чоловікової хати, кіідає під піч у подарунок новому) домовику півня або курку. См4же- ного півня наречений несе| до комори: молоді його розривають і з'їдають у спальні. Традиційно підкреслюється зв'язок півня з короваєм — жертовним хлібом, який замінив давнішу тваринну жертву (назва його походить від "корови"). У болгар, коли молоді рушають до вінця, батьки нареченої вимінюють у кума коровай на гарного півня, й кум дарує його молодому. В Чехії зберігся звичай після весілля з піснями й музикою збиратися піц липою. Там дружко відрубує півневі голову й тією кров'ю збризкує присутніх.Друга з основних магічних функцій півня — захисна. Вона пов'язана з бійцівськими здібностями птаха та його вогненною (сонячною) природою. Символічне значення півня ширше, ніж тільки зв'язок із сонцем. У деяких творах цей зв'язок подається безпосередньо, як у загадці: "Сидить півень на вербі, спустив пір'я до землі" (сонце), або в легенді: "Сонце ходить у повітрі і вдень і вночі, і низько летить по океану, не замочившись. А в океані є кур (півень, — авіп.), що має голову до небес, а море йому по коліна. Коли сонце вмивається в океані, то вода захвилюється, і хвилі починають бити кура по пір'ї". Тоді, розповідається далі, півень кричить: "Ку-ку-рі-ку". Так він сповіщає про прихід світла-ранку. І разом із ним починають співати всі півні на землі... Кажуть, що сонце доти світитиме, доки півень співатиме. Коли півень перестане співати, настане кінець світу. У замовляннях часто фігурує півень із його співом як ознака світу живого на противагу світові мертвому, де "вітер не віє і сонце не гріє, де кури (тобто півні) не піють". Півня, як оберіг і символ домашнього вогнища, брали в далеку дорогу чумаки, щоб він їх будив, нагадував про рідну домівку і охороняв від зла.Своїм співом півень іще й відмірює час ("перші півні", "треті півні"), стереже день. Але він є також охоронцем ночі, й таким

чином пов'язаний не тільки з сонцем, а й з місяцем, тож і з підземним царством — світом померлих. Від півня білого й червоного, присвяченого світлим богам, відрізняють півня чорного, демонічного, на якому їздять чаклуни й відьми. Чорний