Відоме уявлення про сонце як небесний вогонь, що горить і ніколи не згасає, відображене в іншій казці: "Були Змії такі, шо > здійняли із неба Сонце і Місяць і світили собі у покою". Про це * свідчать і загадки про сонце: "Серед моря-моря стоїть червона комора" та "За лісом, за пралісом золота діжа горить".
Згодом сонце починають уявляти чоловіком, який ходить в осяйних шатах небом. Як і всяка людина, сонце їсть і п'є, має осе-
лю. Увечері, натомившись, сонце лягає спочити, а вранці знов береться до праці. "Є такі люди, що й бачать, як добре придивиться, що у сонця є очі, ніс і рот, але не всім можна й бачити". У "Казці про вугляра" сонце — це Ді- до-Всевідо, якого розшукує герой, аби відкрити таємницю сухого колодязя, яблуні, що перестала родити, та "вічного" перевізника. Заодно — дістати в сонця три золоті волосини, що надають могутності. "Нараз вертається до хижі старий дід... Ото було сонце. Коли воно заходить — старіє, а коли сходить — молодіє. Дід ліг своїй мамі на коліна і сильно заснув...".
Про те, як сонце викрало собі за дружину людську дівчину, оповідає легенда "Чому буває сумне сонце". Брат пішов визволяти сестру й, допомагаючи своєму швагрові, побив-поламав усе на небі — і сонце довго лагодило драбину, по якій вилазить туди щоранку.Те, що сонце має побут, як у звичайного чоловіка, засвідчує і дитяча закличка:Сонечко, сонечко,Виглянь у віконечко...Інше втілення сонця — образ жіночий, образ господині-дружи- ни місяця, матері зірок. Цей образ з'явився, як вважають учені, за часів матріархату. Сонце, місяць і зорі утворюють небесну родину.На горі, на кам'яній Щедрий вечор, добрий вечор!Волохи куюг, церкву будуют,З трьома верхами, з трьома вікнами.В первім віконці — яснеє сонце,В другім віконці — ясний місяченько,В третім віконці — яснії зірки.Ясний місяць — сам господар,Яснеє сонце — господинька,Яснії зірки — єго дітки.Сонце, місяць і зорі — космічну родину — виліплюють коровайниці й розташовують на весільному короваї. Сам коровай є
символом сонця. Своєю формою, як і інші предмети, згадувані у весільних піснях (колесо, вінок, перстень), коровай нагадував сонце. Випікання короваю уявляли як його схід (коровай сходить — сонце сходить, про добре випечений коровай кажуть: "Коровай, як сонце"). Калита, різдвяна паляниця, та й сам щоденний хліб — це ніби маленьке сонце в кожному домі.За сонцем по колу (за годинниковою стрілкою, тобто) ходить господар у дворі зі свят-вечерею, закликаючи тричі звірів, бурю, мороз. Колядники на Різдво, віншуючи господарів, виконують особливий танок "Кругляк": "Такий "кругляк", тільки з іще виразнішими релігійними ознаками, відправляється на пасіці. Коли господар держить бджоли, він веде колядників на те місце, де стоїть пасіка літом. Там колядники стають колесом, упадають на коліна, роблять перед собою хрести своїми топірцями, укладаючи їх потім "бардками" до середини, а держаками до себе, і складають на купу свої шапки на бардки — "бо то значить так, як рій, бджоли"... Господиня насипає їм у шапки пшеницю, принесену в запасці. Колядники, взявшись за руки крутяться в один бік, за сонцем, "аби рої не втікали", приспівуючи якусь "веселу" пісню, "аби бджоли були веселі", — писав М.ГрушевськийБагато весняних танців також відтворювали рух сонця денним та річним колом, заворожуючи його на врожай, на добро, підтримуючи одвічні космічні ритми ("Грушка", "Мак", "Зайчик", "Подоляночка"). Такі танці мали на меті не тільки викликати сонце, сприяти його приходові, а й утвердити його перемогу над холодом і темрявою.Яблуко — також сонячний символ. Так, у веснянці "Воротар" співається про княжеє дитя, яке грається золотим яблучком. Яблучко — на золотім блюдечку, а крають його срібреним ножичком. У веснянках часто згадується колесо — кроковеє, вербове, яке "вилить много дива", тобто все на світі бачить. У такого колеса дівчата питають, чи не бачило воно, куди поїхав милий:Кроковеє колесо, колесо Вище тину стояло, стояло,Много дива видало, видало.Чи бачило колесо, колесо,Куди милий поїхав, поїхав?У давнину Великдень був одним із найбільших свят, коли вшановували сонце. Схід сонця на Великдень зустрічають уро-
чисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі, освітило усе й освятило.На свято Купала є звичай спускати з пагорба вогненне колесо (його обливають смолою і запалюють). Вінок (купальський, весільний, обжинковий, настінний вінок-оберіг) також уособлює сонце. У купальських піснях його називають "віночком з кадила", тобто вінком вогненним. Купальське пускання вінків на воду відображає шлюб води й сонячного вогню, із якого постав світ.МісяцьЦе світило, за давніми уявленнями, мало величезний вплив не тільки на земну природу та господарські процеси, а й на життя самої людини. Місяць пов'язували з жіноцтвом, з таємними знаннями, з нічним проростанням рослинності. Місяць — також символ судженого, він — наречений або ж таємний коханець зорі.В архаїчній колядці місяць постає однією зі світотворчих стихій, від яких залежить життя на землі:З-за тої гори, з-за високоїВидни ми виходять трьох братів рідних,Єдин братейко — світле сонейко,Другий братейко — ясен місячик,Третій братейко — дрібен дождейко.Місячик ся бере заморозити
