семилітнього півня. Міфічний змій Василіск, який міг убивати не тільки отрутою, а й поглядом та диханням, від якого сохла трава і тріскалися скелі, з'являвся з яйця, яке зніс півень, а висиділа жаба.За повір'ями, із яйця-зноска можна вивести домовика. А про зв'язок яйця з богом потойбіччя свідчать уявлення, згідно з якими воно допомагало при гасінні пожеж і шуканні скарбів.Українські легенди й казки зберегли уявлення про зародження в яйці будь-яких різновидів життя: обожнюваних природних стихій (сонця, вітру), надприродних істот (домовика, крилатого змія), людей. Казка розповідає: "Був чоловік такий, що не мав дітей. Ішов він якось дуже вдосвіта й найшов яєчко в корчі. Узяв те яєчко, поклав у пазуху та й так втішався ним, як не знати чим... Поклав те яєчко на піч і все про нього думає. Прийшла ніч. Не спить він, аж дивиться, а те яєчко розкривається, а звідти виходить такий хлопчик маленький і такий гарний, що чудо, та й каже: "Чоловіче, не бійся мене, а будь мені за тата. Я називаюсь Красносвітом".В іншій казці розповідається, як у нагороду за добре серце Бог дарує бездітному чоловікові синів: "Отже, зроби так, — загадує йому янгол. — Як вернешся сьогодні додому, не їж і не пий, і не говори нічого з жінкою, а бери решето та йди по селу яєць просити. В кожній хаті проси тільки одно яєчко". Пішов дід по селу... Не відповідав на запитання, ні на сміх, а як де, то й на лайку і, як вернувся додому, мав у решеті сто одне яйце... Поставив дід решето з яйцями на печі, сам ліг коло нього. А як стало розвиднятись, дивляться, а з кожного яйця хлопчик вилупився". Ця казка називається "Зноско", бо сто перше яєчко хтось дав дідові малесеньке — яйце-зносок (тобто останнє, знесене куркою, яка вже перестає нестися). З нього і хлопчик вилупився маленький, щупленький. "А як хрестили хлопців, то всім імен вистачило; тільки найменшого не знали, як назвати, то так Зноском і охрестили". Насправді ж він, як це буває в казках, виявився найкмітливішим і найщасливішим. Корабель
Корабель — це й символічна модель світобудови, тобто всесвіту, й символ благополуччя, й засіб мацдрування між світами.Корабель-всесвіт постає перед нами в одній із українських колядок:Ой зійду, зійду на круту гору.Ой бачу, бачу в морі корабля.В тому кораблі троє оконців.Перве оконце — ясное сонце.Друге оконце — ясен місячик,Третє оконце — дрібна зіронька,Дрібна зіронька — Галя дівонька.
Золотий корабель Пушана — божества давньоіндійської міфології, пов'язаного із сонцем та родючістю, — лине небесним океаном, а Пушан спостерігає з нього за тим, що діється у світі.
Давньоруський корабель очима сучасного художника
На стовесельному кораблі гасають небом божественні близнята Ашвіни у ведійській міфології. Вони уособлюють сутінки — світанкові та вечірні.За день ці близнята, пов'язані із солярними божествами, об'їжджають всесвіт і проганяють темряву.Величезне значення мав корабель під час всесвітнього потопу. Так, на ковчезі врятувався серед вод біблійний Ной зі своєю родиною та з різними тваринами і птахами. В аккадській міфології, коли бог Енліль наслав потоп на створених богинею-матір'ю Мамі людей, урятувався тільки герой Атрахасіс зі своїми близькими. Він, за порадою Ейї збудував велетенський "човен, що зберігає життя", посадив у нього членів своєї родини, челядь, зерно, забрав усе своє майно, а також тварин, які "траву їдять". За давньоіндійською міфологією, першопредок Ману врятувався від потопу також на кораблі. Якось під час ритуального омовіння йому до рук випадково потрапила рибка. Вона попросила, щоб Ману виростив її, а за це вона врятує його від потопу, який гряде. Ману виростив рибину, випустив її в море й, за її порадою, спорядив корабель. ЕІід час потопу Ману прив'язав рятівний корабель до рога отієї, вже величезної, рибини, й вона вивела його до гори.В українських колядках на кораблі посеред моря відбуваються дивовижно значущі події: збирається рада мудреців; дівчина шиє братові чудесну весільну сорочку, на якій зорі й місяць, райські пташки, тури й олені (у день братового весілля вони будуть світити, співати й гуляти). Такий казковий корабель плаває морем — всезнаючим водним простором, який існує справіку. Мо-
Марія Приймаченко. Калиновий гай
ре, "велика вода" — це й міфічний Дунай. У колядці мовиться про сокола, який сидить на вершечку високого дерева й бачить дуже далеко, аж "до краю Дунаю". Там пливуть кораблі, в кораблях — самі панове, які обговорюють ситуацію, що складається серед людства і є знаком наближення погибелі світу. Вони раду радять первовічную:Що не так тепер, як стародавно,Похилилося, посмутилося.Що син на вітця руку здіймає,Донька матері не послухалась.Що брат на брата меч витягає,Сестра на сестру чарів шукає.Ой уся правда тепер пропала,Правда пропала, кривда постала...У ліричній пісні над морем, по якому плавають кораблі, стоять дві подруги, одна, гірко плачучи, просить іншу: "Помири мене із милим". А друга каже, мовляв, дорога подружко, як я буду вас мирить: "Як сама на нього гляну — в мене серденько болить".Корабель — засіб для подорожі між світами. У казці "Летючий корабель" цар видав указ: за того, хто збудує такого корабля, щоб літав, — віддасть дочку. Третій, "дурний" син діда й баби теж захотів спробувати свого щастя. Дорогою до царського дому зустрів діда, "як молоко, білого", з яким поділився хлібом. Дід навчив доброго парубка, як зробити корабель: "Ну, слухай, сину, йди ж тепер ти в ліс та підійди до дерева, та й удар сокирою в
