Авеля в поле за снопи ячменю, Каїн підступно вчинив братовбивство: нахро- мив його на вила й кинув, як сніп. За присудом Божим, братовбивцю не могли прихистити ні вода, ні земля. Та місяць, усупереч Господній волі, дав йому притулок — і відтоді носить на собі тавро Каїнового гріха. На Вінниччині розповідали про двох братів, яких Бог покарав страшним гріхом за те, що вони на Різдво Христове робили мішанку для худоби. Та й покладено братовбивчий знак на місяці задля того, щоб люди шанували свята й остерігалися в цей час братися за роботу. Схожі легенди, надзвичайно поширені, оповідають про гріх, учинений на Великдень, про годування худоби та складання сіна, про офірування Богові сніпків збіжжя.
Давньоруські жіночі прикраси- обереги — лунниці
Цікаво, що плями на місяці "обговорюються" в легендах багатьох народів світу. Ненці на місяці бачили "місячного" чоловіка — "ірій хасаву", нівхи й татари — жінку, яку боги відіслали на місяць за недобропорядність. Про "місячну людину" знали поляки, росіяни, німці, англійці, французи, що дало змогу вченим зробити припущення про спільноарійський міф.Подекуди твердили, що, на відміну від сонця, створеного Богом, місяць — витвір нечистого ("чорт теж хотів зробити сонце, але не міг; проте вкрав кавалок сонця, із якого й утворив місяць"). На Гуцульщині вважали, що коли помирали неправедні люди, то зорі, які в цей час гасли, й утворили місяць. Отже, місяць за своєю при
родою пов'язаний із померлими, особливо грішниками. Крім того, кажуть, що місяць — то "козацьке сонце". Або ж: "Гарно і при місяцю, коли сонця немає".Із місяцем, як і з сонцем, пов'язана ціла низка засторог. На місяць не можна було показувати пальцем, "бо всохне". Остерігалися також, "щоб місяць не вперся у вікно" — щоб місяць, особливо повний, не зазирав до хати. Тому звечора ретельно затуляли вікна фіранками, щоб місячне проміння не падало на сонну людину, бо та може стати сновидою: блукатиме вночі із заплющеними очима, вилазитиме на дерева й дахи, а від чийогось погуку може впасти й забитися на смерть.Особливе значення мав місяць у щоденному господарському житті, кожною своєю фазою впливаючи на нього. Місяць, що має чотири фази (народжується, росте, старіє і вмирає) порівнювали з людиною. У Літинському повіті на Поділлі вирізняли фази місяця, які мали свої назви: молодик (новак), підповня і старик. На Житомирщині — чотири фази: молодик, підповня, повня і так звана "остання квартира". У Луцькому повіті існував поділ на п'ять частин: "нив" (молодик), "перша квартира", підповня, повня, "остання квартира". Останню чверть іноді ще називали "гни- лушею". Час невидимого місяця — "переміною". Подекуди існувало вірування, що місяцем "керує" св. Юрій, заслінкою "регулюючи" його фази.Як росте місяць-молодик, так, вважалося, зростає все у природі. Тому за молодого місяця добре збирати цілющі трави, а дівчатам — підрізати косу. Той, хто народився за молодого місяця, моложавим буде все життя.Побачивши молодик, слід було попросити щастя і здоров'я. До місяця приказують:Тобі, місяцю, з повні —Мені на здоров'ї.Тобі, місяцю, посвітитися —Мені по світу надивитися,Добре находитися.Вважалося, що молодий місяць позбавляв зубного болю. Знахарі намагалися саме в цей час вишіптувати різні хвороби. Проте врізаний на молодику палець гоївся нескоро, тоді як у повний місяць — навпаки. На новаку не радили починати сіяти (згниє в землі, не дасть плоду, льон достигатиме неодночасно), не квасити овочів (будуть непридатні до вжитку).Про другу фазу місяця зауважували, шо народжений "на пе- рекриї" — не довго живе у парі, залишаючись удівцем. А ще твердили, що в цей час найкраще розпочинати косовицю сіна. Щодо "гнилуші", то під цю пору не можна було заготовляти сіна й деревини для будівництва — сіно гнитиме, а дерево поточить шашіль. Людина ж, народжена "в ісході", буде похмурою і буркотливою. Зате в цій фазі добре починати сіяти зернові.Місяцеві ріжки слугували господарям за добру ознаку, яку городину висаджувати: якщо ріжки догори — то слід садити ті рослини, що мають плоди "зверху" (огірки, помідори, перець); якшо місяць рогами донизу, то садили цибулю, моркву, ріпу.За місяцем також передбачали погоду. Якщо ріжками донизу — на дощ чи мороз, угору — випогодиться; якщо почервонів — на вітер, зблід — на дощ. Гострі і яскраві ріжки — чекай доброї погоди; круті — на мороз. Якщо молодик з'явиться на небі, коли погідно, то добра погода триматиметься весь місяць. Зоря
Зоря в міфах багатьох народів — це жінка. Дружина або сестра сонця, чи коханка місяця. Зоря пов'язана з Великою Богинею, чий чоловік, бог неба, — це місяць. Стародавнє зображення півмісяця із зіркою символізує цю пару. Втілення отієї міфічної Зорі — це планета Венера (на небі увечері і вранці вона поряд із місяцем). В епоху неоліту ранкова й вечірня зорі асоціювалися з Великою Богинею. З нею пов’язували й сузір’я Великої Ведмедиці.Венера, як відомо, — це богиня кохання в римлян, котра перейняла функції Великої Богині. Цікаво, що планета Венера в давнину вважалася "зіркою зла": римляни пов'язували її з Люцифером, фінікійці — з Вельзевулом, євреї з Азазелем, індіанці майя — зі змієм Кукульканом. Проте стародавні араби- язичники називали її "всемогутньою" і шанували як верховну богиню.Литовці уявляли ранню зорю у вигляді дівчини Аушріне, яка розпалює Сонцю
