рослинами, які мають здатність витися й символізують родючість (хміль, горошок, огірки, барвінок тощо). На побутовому рівні існує жарт: "завагітніти від вітру", а в казці це значення, вже без гумору, втілюється в мотив чарівного народження. Була в короля одна донька. Він так оберігав її, що навіть замурував вхід до кімнати, в якій перебувала королівна. "От стала та королівна біля стіни, а в тім мурі була дірка, і вітер повіяв. І вона від того вітру привела хлопчика".Еротична, запліднююча функція вітру ("без вітру не родить жито") яскраво виявляється в піснях про кохання, насичених також іншими любовними образами-символами: рожі ("Ой піду я, піду долом долиною,// Ой стопчу я, зломлю рожу з калиною.// Вітер повіває, вона процвітає"); жита, пшениці ("Ой у полі вітер віє, а жита половіють,// А козак дівчину та й вірненько любить..."), калини ("Ой повій, вітер, яром// На пшениченьку яру,// Ой повій на долину,// На червону калину"). Не випадково у пісню про кохання потрапляє горіх ("Вітер віє, шелевіє по дрібній лещині,// закохався па- рубочок в молодій дівчині"), і, звичайно ж, вода ("Ой по горі, ой по горі// Вітрець повіває,// Там дівчина воду носить,// Горіх поливає") — найпоширеніші символи кохання, парування, шлюбу.У віруваннях українського народу з вітром пов'язана символіка народження і смерті. У хаосі, який передував космосу, — простору (отже, й вітру) не було. Збереглося замовляння, яке відсилає пристріт і хвороби туди, "де вітер не віє, і сонце не гріє, куди людський глас не заходить..." — у потойбіччя, царство хаосу. У космології вітер виступає як божий дух, що входить до нерухомого тіла й зароджує в ньому життя. В антропоморфній версії створення світу, відомій у міфології багатьох народів, дихання жертви-першолю- дини перетворилося на вітер. В Україні поширені апокрифічні легенди про створення людини Богом і Сатанаїлом. Сатана виліпив тіло людини, а душу (життя) в неї вдихнув Бог. Герої казок або їх помічники-тварини, наділені надприродною силою, за допомогою "дмухання" здійснюють чарування. "Приїхали до моря. Вони зупинилися, тричі дмухнули на воду — море розійшлося, а посередині зробилася суха дорога". Чарівний кінь "дмуханням" охолоджує кипляче молоко, в якому купається і стає красенем молодий хлопець, але зварюється без магічної допомоги старий цар.Атрибути вітру (також повітря і неба): хустки, рушники — використовуються у ворожіннях і казках. Хусткою махають, щоб викликати вітер і таким чином налагодити зв'язок із потойбіччям або щоб відновити ситуацію творення космосу з хаосу, скориставшись притаманною йому енергією "вибуху". Сонцева дочка з казки "Безщасний Іван" махнула навхрест хустиною та й сказала: "Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево". Казковий волик загадав героєві дістати в нього з вуха хусточку. "Він витяг, махнув, і поперед його став міст. Махнув назад — аж ламається міст". Сакральні предмети — храмові воздухи, балдахіни, скатерки тощо також символізують небо.До стихії повітряного простору причетні духи, божества і створіння, які мають здатність літати, пересуватися в цьому просторі. До таких істот належать передусім птахи й літаючі комахи, метелики, мухи, які в народній свідомості уособлюють душі померлих предків, отже, сполучають світи живих і померлих.Таким, що має крила і літає, у фольклорі виступає змій ("От став змій налітати, став паруси напускати"). З його наближенням з'являється вітер, здіймається буря. Змій — демонічна істота, представник потойбіччя. У легендах — це мрець, який "ходить" до своєї живої жінки, відвідує дівчат і молодиць у вигляді красеня. У билинах він — ворог руської землі, у казках — викрадач жінок, володар золотого, срібного й мідного царства, повелитель вод. У колядках за змієм збереглося значення тотемної тварини; як і сокіл, він просить молодця не стріляти в нього ("я не сокіл — я ж твій батенько"), обіцяє стати "у великій пригодоньці".Часом вітер, птах і змій виступають в одній особі. Борей (бог вітру в античній міфології) зображувався у зміїній подобі. У казці зятями селянина стають: в одних варіантах — Сонце, Мороз, Вітер; в інших — місце Вітра заступає Ворон Вороновим: "Коли — як схопиться бура, да мороз, да вітер, да сонце припекло — тому діду мішок грошей кинуло на віз, а дочку забрало".Вітер, як своєрідний замінник образу світового древа, іноді асоціюється з дорогою. У традиційних висловах бажають "попутного вітру" або посилають "на три вітри". Загадка порівнює дорогу і змію в їхній функції посередників, виявляє їх символічну подібність: "Лежить Гася — простяглася: як встане — до неба достане". Гася — гадина, змія. Пізніше слово втратило своє змістове значення і стало сприйматись як жіноче ім'я. Первинне ж призначення загадки було не лише поєднати дорогу і змію за ознаками зовнішньої схожості (властивість витися, закручуватись), а й нагадати про космогонічну природу обох форм світового древа.Є кілька образів вітру, серед них — негативні й позитивні. Негативне значення закріпилося за сильним вітром, вихором, позитивне — за легеньким вітерцем (а якщо навіть "буйнесеньким", то з ласкаво- емоційним забарвленням:Повій, вітре, буйнесенький,З глибокого яру.Прибудь, прибудь, мій миленький,З далекого краю.Щоправда, пом'якшений тон не змінює несприятливої для героїні ситуації: як не може віяти буйний вітер із яру, так і миленький не може прибути до дівчини.Лагідний, теплий, легенький вітер у колисковій гойдає люльку, заколисує дитину: "Буде вітрець повівати, // а дитина буде спати". Такий вітер асоціюється із зародженням, диханням, життям (порівняйте: "Під носом вітер є", тобто є життя).Вітер, вихор, ураган ототожнюються в народних уявленнях із різними демонічними образами, особливо із "заставними" мерцями — самогубцями, вішальниками, утоплениками, різного роду нечистою силою. В Карпатах про вихор говорять: "Відьма танцює"; з вітром асоціюються такі демонічні персонажі як повітруля, вітряниця, іноді його
