в якій дівчина тоне, а три козаки хочуть її врятувати. Горда красуня відмовляється й гине. А якби далася, щоб її врятували, це означало б, що вона вийшла заміж. У фольклорних символічних текстах для того, щоб молода пара могла побратися, хлопцеві й дівчині потрібно переправитися одне до одного через річку. Це уявлення відбилося також в одному з ворожінь у ніч на св. Андрія (з 12 на 13 грудня). У мисочку наливають води, кладуть на неї кілька соломин, немов місток, і ставлять на ніч під ліжко. Суджений уві сні з'явиться, щоб перевести дівчину через міст. ?
Дунай у багатьох українських весільних та ліричних пісень є знаком розлуки з родом, межею, що відділяє дівчину від матері.Думай, Марійко, думай,Як перебредеш Дунай.Як перебредеш ріки До свекрухи навіки.Велике значення має те, чиста тече вода чи каламутна. Чиста — це здоров'я, радість, вірність, щастя. Каламутна — смуток, зрада (у снах брести каламутною водою — віщування хвороби). Якщо нема моста, кладки, а річка дуже глибока, каламутна чи в ній стулена вода, або якщо й молодий, і молода не засвітять свічки — то переправа (шлюб) не відбудеться.Досить веселим (особливо для хлопців) є другий день Великодніх свят — так званий "обливаний понеділок". Хлопці поливають дівчат із відер водою і це дійство має яскраво виражену шлюбну символіку, хлопці намагаються облити саме "свою" дівчину.Вода — посередниця між живими і мертвими, водночас вона дає змогу пізнавати майбутнє, бо є причетною до вічності. Розкриття майбутнього певним чином пов'язане з нечистою силою. На воді ворожать чаклунки, відьми. До речі, одним із способів виявлення відьом було кидання зв'язаних жінок на воду — котра не тоне, та й відьма. Є багато способів ворожіння з водою: з воском, перснем, яйцем, горіховими шкаралупками тощо. Віра у здатність води розкривати майбутнє відобразилася в українському вислові "як у воду дивився" — це коли хтось часом передбачить події, які надалі справді відбуваються.В уявленнях давніх людей вода поєднувалася з іншими рідинами: молоком, кров'ю. Казали, що вода — то кров землі. Водночас: "Людська кров — не водиця, проливати не годиться". У замовляннях, щоб спинити кров, намагалися словом змусити стати воду. Щоб у корів додалося молока, також приходили на поклін до води. Так, треба було набрати з трьох криниць води в одне цеберко, поставити її опівночі при місяці на зрубі криниці і, проказавши слова замовляння, дати ту воду випити корові.Символічні зображення води — це прямі чи хвилясті лінії, або ж так званий "безконечник". Часто зустрічаємо символічні позначення води на посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу рушників, хвилясті візерунки на подолках сорочок також позначають воду. На писанках найпоширенішим знаком води є безконечник. Камінь
Камінь існував іще тоді, коли не було нічого, а була лише сама вода (вода, як відомо, була споконвіку). Камінь (золотий, білий) перебував посеред первісних вод, і з нього священні птахи створили землю та небесні світила.У думі "Сестра і брат" образ посіяного на камені піску вживається як формула неможливого: "Коли буде той пісок на білому камені зіходжати, синім цвітом процвітати <...>, тоді, сестро, буду до тебе в гості прибувати". Проте виникає цей образ невипадково, у колядках саме пісок сіється на камені, і з нього постають і сонце, й місяць, і зірки, й земля. Згідно з народними віруваннями, земля родить каміння, й сам камінь є родючим.У легендах жителів Індонезії та Океанії перша людина була народжена каменем. У міфах аборигенів острова Нова Британія (неподалік Нової Гвінеї) перша жінка постала із птаха, а чоловік — із каменя. За звичаями багатьох народів, жінка, яка хотіла мати дитину, сідала на священний камінь. Із каменя був народжений легендарний герой нартського епосу Сосруко. Народження слов'янських богатирів також пов'язане з каменем і змієм. Билинний богатир Волх Всеславич і юнак із сербської епічної пісні Вук Вогняний Змай були зачаті від того, що їхні матері стали ногою на змія, скочивши з каменя. Схожа ситуація змальовується в билині про Саура Ванидовича. Чекаючи чоловіка з походу, княгиня ставала на біл-горюч камінь, дивилася в чисте поле... А з-під того білого каменя виповзала "змія лютая":Молодая княгиня испужалася —Во чреве дитя встрепенулося.Значно більшою мірою, ніж із народженням, камінь асоціюється в народній уяві зі смертю. Закам'яніти, перетворитися на камінь — означає перейти до іншого світу, померти. У казках, в епізодах, коли герой дивиться крізь потаємне віконце (а дивитись туди йому, звісно ж, заборонено), він бачить кам'яну країну, в якій усе кам'яне — люди, речі, тварини. Коли герой переходить кордон між світами живих і померлих, він потрапляє в кам'яне царство, або, поки дійде до тридев'ятого царства, має пройти кам'яне. А це означає, що він, вийшовши зі свого помешкання, потрапляє на цвинтар, розташований неподалік, але за межами міста чи села.Надгробний камінь — паралель до каменя, за яким у казках або легендах є хід до підземелля — потойбічного світу. Не можуть перескочити камінь і тому помирають непереможні богатирі Василь Буслаєвич і Вольга Всеславич. Водночас наголошено на тому моменті, що вся дружина благополучно стрибає впоперек каменя, тобто вздовж межі зі світом померлих, а названі богатирі прагнуть скочити вздовж нього (могильної плити): "Застрадал <...>, не доехал Вольга до Ореховца, скончался на той пути-дороженьке...".Змій Тугарин гине від камінчика, який міститься в яйці (яйце в качці, качка в зайці, заєць у камені, камінь на острові). Герой "кинув камінчик змію у
