Проти п'ятниці снилися віщі сни, а дівчата, лягаючи спати, просили: "З четверга на п'ятницю, в велику сум'ятни- цю, приснись мені не той, кого я люблю, а той, хто мене любить!".Особливою магією наділяли всі четверги Великого посту. В ці дні робили осикову борону, щоб на Великдень побачити відьму. Або, розпалюючи піч, відкладали по поліну, щоб у Чистий четвер розвести вогонь, до якого відьма обов'язково прийде просити. Найбільше вшановували Чистий четвер — четвер перед Великоднем, який у різних регіонах називали по-різному: Великим, Страсним, Світлим, Білим. У цей день чистили в стайнях, хлівах, коморах, на подвір'ї. Розповідали, що в Чистий четвер ворон до схід сонця носить купати своїх дітей. Хто скупається раніше, буде здоровим протягом року. Цього дня також стригли малечу, щоб волосся не лізло. Після купання зазвичай одягали чисті сорочки, а ввечері йшли на службу Божу до церкви, після чого приносили додому запалені свічі, якими на сволоці чи дверях робили хрести від нечистої сили. Такі свічки називали страсними або громнични- ми і зберігали на випадок грози, "щоб грім не влучив у хату". В деяких регіонах Чистий четвер — це Навський Великдень (про це див. "Навський Великдень").П'ятницю, на відміну від четверга, вважали тяжкою дниною. Колись давно, коли П'ятниця ходила від хати до хати, щоб перевірити, чи шанують її, господині на ніч проти п'ятниці накривали стіл: застилали його обрусом, клали ложку, хліб-сіль, трохи юшки та каші. Усе це — для святої П'ятниці (про цей образ див. також у статті "Мокош").П'ятницю називали ще Параскевою П'ятницею (мовою іншого православного народу, грузинів, цей день тижня саме так і називається: "параскеві"; Параскева — християнська свята, яку обезглавили за правління Діоклетіана). П'ятниця являлася людям по- різному: кому молодою гарною дівчиною, кому — старою жінкою, тіло якої попечене, поколоте, подряпане, а очі засмічені. Такою зраненою приходила П'ятниця до жінок та дівчат, які прядуть у цей день, місять тісто, печуть хліб, перуть, миють голову або розчісують волосся. "У п'ятницю добрі люди не прядуть", — кажуть у народі.Найголовніша робота, яка дратує П'ятницю і яку вона забороняє робити, — прядіння. Прядіння у міфології було актом магічним, воно означало нескінченність людського буття. Отже, мали бути дні, коли від цієї роботи слід було відпочити. Жінку, яка не дотримується цього припису, на тому світі після смерті жорстоко карали, а за життя в неї не родили коноплі.Свята П'ятниця — строга й вимоглива, неслухняних тяжко карає, скручуючи їм пальці на обох руках або ще гірше... Жінки, які провинилися, просять: "Прости ж мені, свята П'ятнице, я не буду вже прясти проти п'ятниці і дітям заказуватиму, і не буду робить у п'ятницю!".Проте існують ще й інші перекази, як П'ятниця допомагала прясти бідній каліці, горбатій дівчині, а потім дала їй таке вміння, що ліпше за цю дівчину прясти не вмів ніхто.Ще одна робота, до якої заборонено братись у п'ятницю, — вчиняти тісто та пекти хліб. Що робота ця була справжнім дійством, мала особливе значення — знав кожен із дитинства. Виконувати таку роботу слід було у визначені дні, ба навіть години. Хто ж пектиме хліб у п'ятницю, той попече її, святу П'ятінку, й будуть на тілі в неї такі завбільшки пухирі, як отой хліб спечений. У тих жінок, які беруться до розчини невчасно, можуть заклякнути в тісті руки, або ж упаде у квашу чоловікова шапка чи капелюх. Не менше горя, коли розчиною за ніч вимазано буде всі стіни в хаті.Дивні і страшні перекази про тих, хто у п'ятницю пере чи маже піч. Піч у давній хаті була тим місцем, де перебували душі предків роду. Щоб позбутися страху, який несуть потойбічні істоти, існував звичай зазирати в піч після похорону когось із родичів. Пояснювали це так: "Щоб менше тужити за покійником." А під час приходу старостів, коли дівчина вирішувала: йти заміж чи винести гарбуза, вона "колупала піч", тобто символічно радилася з померлими предками... Тому мазати піч або вибивати з неї сажу не слід було у дні поминання предків, а також у п'ятницю. Такими діями можна було пошкодити зір померлим родичам, замазати саму П'ятницю, заподіяти зло власним дітям.Була собі одинока жінка, мала двоє дітей. Полізла якось вона у п'ятницю мазати піч і трусити сажу. Коли вилізла з печі, то вклякла від подиву: одне дитя сидить вимазане в сажі, обліплене глиною. "Господи милостивий! Свята П'ятінко! Очисть моє чадо. Поки жива в світі, не лазитиму в піч і десятому заказуватиму!". Тут де не взявся метелик у хаті, загасив світло. Почула жінка плюскіт води, а коли засвітила знову, то дитина сиділа вже чиста й вимита.Не можна було у п'ятницю мити голови й розчісувати волосся. Саме дівоче волосся в різних обрядах (перше заплітання коси, розплітання її на весіллі, незаплетене волосся на похороні) відігравало дуже важливу роль. Уперше заплівши волосся маленькій дівчинці, мати промовляла: "Дівка — вгору, коса — вдолину" або "Рости, коса, до пояса, додолу". На весіллі першим розплітає косу нареченій її неодружений брат. Дружки розчісують волосся своєї подруги, змазують його маслом або медом, вплітають копійки, а батьки або родичі кладуть зубчик часнику, щоб, як кажуть, "усе зле від неї відходило".На похороні батька або матері дівчина мала бути з розплетеним волоссям, "щоб воно не посіклося". У п'ятницю ж можна було чесатися тільки дівчатам-піддіткам ("піддівочим", "дівчукам") і вдовам. Такі заборони чи винятки з них пояснити важко, але доля карала "за суботнє вмиваннячко, п'ятничне чесаннячко". Сама ж П'ятниця була надзвичайно неприхильною до тих, хто чесався в цей день. І коли такій дівчині чи жінці потрібна була допомога, й та зверталася до П'ятниці, то свята відповідала: "Ось зажди, розчешусь стільки разів, скільки ти розчісувалась по п'ятницях, тоді до тебе на поміч прийду!". Почала якось одна жінка розчісуватись уночі проти п'ятниці — почало їй увижатись, що з волосся сиплеться
