Із золотого постало сонце, зі срібного — місяць, із мідного — зорі.Одночасно із творенням в уяві первісних людей образу світового древа виникла й розгалужена система протиставлень:
день—ніч літо—зима життя—смерть праве—ліве пряме—криве верх—низ вогонь—вода чоловік—жінка парне—непарне
У горизонтальній площині світове древо і простір довкола нього поділяються на чотири частини, виражаючи уявлення про час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід, північ). На вершечку древа днює сонце, саме його "рух" зумовив "поділ" простору довкола нього начетверо.По вертикалі древо ділиться на три частини: нижню коріння (підземний світ), середню — стовбур (земний світ) та верхню - крону (небесний світ). До кожної з цих частин "приписані" певні істоти. Внизу, побіля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо низ древа символізує не лише підземний світ, а й воду. У середній частині, на землі, розташовуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також і світ людей. У верховітті світового древа селяться птахи і бджоли, тут же містяться небесні світила.Найчастіше у фольклорі як світове древо виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна. Розташовується світове древо у казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, в чистім полі неподалік дороги, в пана хазяїна на його дворі.Древом позначали також час. Коли древо позначає рік, то малюється чи вирізьблюється з багатьма гілочками, так званою "со-
сонкою". Збереглися й загадки про древо-рік: "Дуб-дуб довго- вік, на ньому дванадцять гіллів, на кожній гіллі по чотири гнізда, а у кожному гнізді по сім яєць, і кожному ім'я є".
У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани: людина (мікрокосм), суспільство та всесвіт (макрокосм). Або ж літописні яв, нав і прав — світи сучасний, потойбічний та ідеальний-небесний. Причому всі явища природи, події в суспільстві й переживання окремих людей відбувалися однаково як у кожному з цих трьох планів, так і в них усіх одночасно і взаємопов'язано, як у єдиному організмі. А древо бу- Марія Приймаченко. ло посередником між цими сві- СЬняшник життя тами, або й розмішувало ці світи на собі. За його допомогою можна переходити з одного світу в інший (у світ предків, на небесний світ). Так, у казках трапляється мотив "дерева до неба", вилізши на яке герой бачить небесне божество й отримує чарівні подарунки. З образом древа-посередника між світами пов'язаний і звичай саджати дерева чи кущі на могилах. Важливість цього звичаю підкреслюється тим, шо на них саджають рослини певних порід. В Україні це переважно калина.В українських легендах дівчата перетворюються на дерева з туги за коханими. У казці про чарівну сопілку з кісточок дівчини, підступно вбитої сестрами, виростає кущ калини. Зроблена з її гілочки сопілка промовляє людським голосом. Узагалі, в казковому епосі дерева тісно пов'язані з жінками й дівчатами. Згадаймо: до царського двору внадилася жар-птиця — красти золоті яблука чи груші з чарівного деревця. Царенко вирушає в похід, аби піймати злодійку, а повертається додому з нареченою. Цікавою з цього погляду є казка "Дідова й бабина дочка", де на лісовому шляху дівчини- сироти стрічаються піч, криниця і яблуня (жіночі
символи). У казці "Золотий черевичок" вмираюча мати залишила донечці дарунок-обе- ріг: зернятко, з якого виросла верба. Довго допомагало дерево, населене.чарівними паннами, бідній сиротині. Стало у пригоді й тоді, як прийшов час шукати собі пари. А після весілля дівчини з князенком "верба з криничкою пішла в землю та й знов у князенково- му саду вийшла".
У веснянках зустрічається мотив казкового дерева, яке парує закоханих: з нього з'являються три церковці і дзвіниця:у церковці — три свічечки яс- доораження світового древа на них (скажімо, Марійка, Оксан- спинках санейка і Надійка), а в дзвіниці —три дзвоники гласних (Іванко, Петрусь і Василько). Далі Іванко каже: "Я Марійку люблю, я своїй Марійці черевички куплю", і так про кожну пару.Символ світового древа — це й образ утіленої родючості, жінки, Богині-Матері. Природа, мати всього живого, і є древом життя. У зображеннях (на вишивках, писанках, тканих рушниках і килимах) образ жінки пов'язується зі знаком древа; вона зливається з ним, а іноді повністю його замінює. Кажуть, що дім тримається на жінці, як дах на сволокові. Сволок тримає дах, як світове древо — небо. Коли з'явилося в людей житло, воно стало ніби точкою відліку в безмежному всесвіті, центром буття для кожної людини. Чотири стіни хати орієнтувалися на чотири сторони світу. І основою житла став сволок, який символізував міцність оселі. При встановленні в хаті сволока існувало чимало обрядів і звичаїв. Коли снився сон, що в хаті нема сволока, вважалося, що це до смерті. Зв'язок "стрижня дому" з уявленнями про світове древо підтверджують і орнаментальні зображення на сволоках: солярні знаки, змії, зигзагоподібні зображення води, "сосонки".Древо життя — це й древо роду. Найпоширеніша схема зображення світового древа — стовбур із трьома гілочками. Такі ро
довідні дерева вишивали червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували як обереги над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є посередниками між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду, в колядках і казках виступають помічниками й порадниками в підборі
