наречену, мати у вивернутому кожусі виходить на поріг і обсипає всіх вівсом, а один із бояр тим часом обводить коня навколо діжі.У купальській пісні співається:Ой на Купала, на Івана Там скакав коник під гречкою,А за ним Василь з вуздечкою:— Не скачи, коню — загнуздаю,А ввечері ще й осідлаю.Та й поїдемо до Марини.Вона купайла прибирає,А мене молодого дожидає.Вона свічечки засвічує,Свого Василя дожидає...У ліричних піснях напувати або пасти коня — ознака найбільшої довіри до милого:Ой ти, місяцю, я зіронька ясная,Ой ти, парубок, я дівчина красная.В вишневім саду я тобі коня пасла.Ой пасла, пасла — звечора до півночі,Упала роса на мої карі очі.Не так на очі, як на русую косу,Серце парубче — віночка не доношу...Одна дівчина "взяла коня за вудила, по подвір'ячку поводила". Інша каже: "А я свому миленькому коня напуваю". Проте буває, що парубок просить: "Дівчино моя, напій мя коня", а вона не погоджується:Не напою, бо ся бою,Не твоя жона.Деякі козаки вміють наобіцяти "золоті гори", такі пропонують: Дівчино моя, сідай на коня,Та й поїдем в чисте поле, до мого двора,А в мому дворі — штири світлиці,Ще й п'ятая світличенька — для миленької... Найчастіше дівчата відмовляються, кажучи:Козаченьку мій, коли б я твоя —Взяла б коня за шовковий повод та й напоїла...КороваКорова — уособлення богині неба, годувальниці землі, яка своїм молоком напоює лани. Молоко такої корови — символ благодатного дощу. Злі сили крадуть небесних корів, але герой обов’язково визволяє їх, таким чином повертаючи людям дощ.У скандинавській міфології чудесна корова Аудумла походить від інею, який наповнював світовий безмір. Аудумла вигодувала своїм молоком першу антропоморфну істоту — велетня Іміра. Окрім цього, із солоних каменів, які лизала корова Аудумла, з'явився предок богів, батько Бора й Одіна — Бурі.Під час всесвітнього потопу, згідно з міфами народу шан із М'янми, врятувалася тільки одна людина — Літлонг. Небесні божества дозволили йому взяти на пліт тільки корову. На вже сухій від потопу землі згодом сталася пожежа, й Літлонг урятувався в той спосіб, що розрубав корові черево й там переховався. У шлунку корови він знайшов дві насінини гарбуза й посадив їх. Величезні гарбузи пропалив блискавкою всемогутній Лінлауна. З одного гарбуза вийшов шан, із другого — інші народи, різноманітні корисні тварини й рослини.У російській казці "Крихітка-Хіврунька" розповідається про сирітку, якій допомагала її улюблена ряба корова. Хіврунька влазила корові в одне вухо, вилазила в інше — й величезна робота, загадана мачухою, вже була зроблена. Підгледіли злі мачушині дочки, що корова так чинить, розповіли своїй матері, й та наказала зарізати корову. Коли Хіврунька у сльозах побігла до корови, та втішила її і сказала м'яса не їсти, а кісточки зібрати в хустинку, посадити в садку і щоранку поливати. Так і зробила дівчина. З кісточок виросла чарівна яблунька. Якось дівчата гуляли в саду, їхав мимо барин, і сказав: "Котра мені яблучко подасть — та заміж за мене піде!". Кинулась одна, друга, третя сестри, скачуть — не дістануть яблучка. А Хіврунька підійшла — гілочки до неї нагнулися, вона яблучко зірвала та й барину дала. І після весілля зажила вже щасливо.У єгипетській міфології існував бог Бухіс у вигляді чорного бика. Його матір'ю була корова, яка народила також сонце. Жіноче творче начало в давньоведійській міфології уособлювала Вірадж, яка втілювалася в корові. Грузини у давнину шанували богиню Ад- гіліс Деда — покровительку місцевості, опікунку жінок, дітей, мисливців і корів. Східнобалтійська богиня щастя й долі Дайма була покровителькою пологів і охоронницею корів.
Чудесний край Голока (коров'ячий світ) в індуїстській міфології — це рай Крішни, розташований на південних схилах гори Меру. Через Гол оку протікає небесна ріка Ямуна. До раю переносяться шанувальники Крішни у вигляді корів, тварин і птахів, а найвірніші — у вигляді пастухів і пастушок.1
С. С в ітосл авс ьк и й. Воли на ниві
Молоко — атрибут Великої Богині. Дойд — це молоко небесної корови, яке поїть і годує землю. У давньоіндійській міфології їла (або їда) — богиня жертовного узливання й молитви, персоніфікація жертви молоком і маслом. Вона — "маслянорука" й "мас- лянонога", багата на дітей і корови, мати стад, володарка довгого життя. Місце їли — на вогняному вівтарі, де її спалює Агні.Можливо, святкування Масляної в українській традиції — з обов'язковими молочними стравами, з обрядом колодки (карою непошлюбованим за "недобрий вплив" на родючість) — також відгомін міфів про священних корів. Слов'янський фольклор насичений оповідками про те, як-відь- ми крадуть у корів молоко. Відьми, які викрадали його, могли викрасти й дощі (або, навпаки, наслати їх), і місяць. За ведійською міфологією, Пані краде корів і ховає їх у печері, яку стереже демон Вала Індра посилає на пошуки корів божественного собаку Сара- му, який знаходить корів. Пані відмовляється повернути корів, і тоді Індра разом із Бріхаспаті та сімома мудрецями ангірасами руйнує печеру і звільняє корів.
Корова — жертовна тварина. У абхазів і абазинів корів приносили в жертву верховному божеству Анцва — творцю природи та людей, вседержителю всесвіту. Він перебуває на небі й карає злих духів громом і блискавицями. Ддиги приносили корову в жертву своєму богові Ахину — покровителю великої рогатої худоби. Це відбувалося восени, в час ушанування
