Ахина.В індуїстській міфології є образ ріки Вайтрані, яка протікає в царстві бога смерті Ями або ж розділяє світи — живих і мертвих. Річка ця дуже страхітлива, це бурхливий потік крові, кісток та різних нечистот. Перейти її може тільки та людина, яка при житті подарувала брахманові корову.У міфах обських угрів володар вод Віт-Кан живе у воді, стежить за плодючістю риби й наділяє рибою людей. Під час епідемій його молили про допомогу, ллючи до води кров жертовної корови.В українській загадці в образі корів і вола, постає доба: "Чорна корова весь світ поборола, а білий віл весь світ збудив". Корова символізує жінку й водночас землю. Телиця — дівчину. Вони пов'язані насамперед із коханням, шлюбуванням, родючістю:Ой в правую середу, середу Пасла дівка череду, череду,Загубила корову, корову,Запалила зелену діброву,Дібровонька палає, палає,Дівка коров шукає, шукає.Решетом воду носила, носила,Дібровоньку гасила, гасила,Скільки в решеті водиці, водиці,Стільки в хлопців правдиці, правдиці,Скільки в решеті дірочок, дірочок,Стільки в хлопця дівочок, дівочок!Бик — втілення чоловічої плодотворної сили. У єгипетській міфології бог родючості Апіс мав подобу бика.Віл символізує чоловіка. Пасти воли — бути на виданні:Пасла Ганнуся чотири воли,Ой пасла, пасла, шиттячко шила,Твердо заснула, воли згубила,Батеньку, піди, волики знайди,Батенько пішов, воли не знайшов...Так ходили і матінка, і братічок, і сестронька. Нарешті, попросила миленького: він пішов і знайшов волики.Українці вельми шанували свою худобу, існувало багато обрядів, за допомогою яких, виявлявся цей пошанівок. На Різдво до неї носять кутю, на Богоявления її окроплюють йорданською свяченою водою. А гуцули на Великдень христосуються з худобою.Волів вважають благословенними Богом, бо коли народився Спаситель, вони прикривали його соломою в яслах і обігрівали. Про це співається в колядках: Десь узялись до сходу сонця три воли.
Всі три вони над тим дитям дихали.
Вони ж теє малое дитя обігрівали...
На іконах Різдва Христового обов'язково зображується віл. Вважалося, гцо в ніч перед Новим роком воли навіть можуть говорити людською мовою. "Один дуже скупий чоловік, котрий хотів переконатися, що воли розмовляють, заховався перед Новим роком у ясла, в яких зазвичай давали корм волам. Увечері він дійсно почув розмову волів. Вони говорили одне одному: "Не маємо ми, що їсти: господар наш поїв усе сам. Спочиваймо хоч, бо завтра нашого господаря повеземо на цвинтар". Кажуть, що так воно все і сталося. Тому існував звичай, що перед Новим роком волів намагалися годувати особливо ситненько.Бачити корову вві сні — до хвороби або до неволі; або ж таким чином з'являється відьма. Доїти уві сні корову — до прибутку. Коза
Коза у традиційній культурі багатьох народів символізує багатство, достаток, урожай і плодючість. А ще — воскресіння сил природи, завмерлих на час зими. Образ цієї тварини пов'язаний із пошануванням померлих предків.Добре відома казка про Козу-Дерезу доносить до нас із давнини відгомін міфу. Пригадаймо козу, "півбока луплену", що забігла до зайчикової хатинки й лякала звірів, які намагалися вигнати її. Вдалося це тільки ракові (в інших слов'янських варіантах — їжакові, бджолі), який боляче ущипнув козу. Саме ця казка, як вважають учені-міфологи, дуже нагадує міф, поширений у Східному Середземномор'ї — про бога плодючості. Найвідоміший із його варіантів — хетський міф про Телепінуса, який, узувши правий чобіт на ліву ногу, розгніваний, десь пропадає. Природа скрізь починає чахнути. Боги довго шукають Телепінуса, та все марно. Аж ось послана бо
гинею-матір'ю бджола знаходить його й, сонного, боляче жалить. Так бог родючості повертається — тоді все довкола оживає і плодоносить.
Цапок. Керамічна іграшка- свистунець. Опішня
Наша казка про Козу-Де- резу найчастіше закінчується тим, що коза тікає від рака —"тільки її й видно". Про символіку плодючості цієї рогатої тваринки тут не йдеться. Хоча віднайти саме таке розуміння у фольклорі неважко.З казок, легенд, обрядів та повір'їв багатьох народів дізнаємося, що коза справіку і в скотарських, і в аграрних культах уособлювала родючість і життєдайну силу природи. Шанували як козу, так і цапа. Плодючість цапа спричинила його безпосередній зв'язок із богами та міфологічними персонажами, що уособлювали цю рису. Проте в міфах збережено й інше уявлення: цап ні на що не здатний, із нього нема ніякої користі ("як з цапа молока", "і в нашої кози колись хвіст виросте"). Через певні зміни в уявленнях образи кози й цапа іноді є досить суперечливими. Цапа пов'язували також із нижнім світом і приносили його (чорного козла) в жертву водянику. Сам водяник теж міг показуватися людям у козлячому образі. Звідси й цапині копита в нечистого, а також обережне ставлення до козла з боку злого домовика, який часто мучить домашніх тварин, особливо коня: "Як домовик незлюбить коня, то їздить на нім по ночах, доки не заїздить. Щоби сього уникнути, треба тримати в стайні козла. Тоді домовик їздить на козлі, а коневі дає спокій". Загалом же, як твердять міфологи, всі уявлення про цапа підкреслюють насамперед його виняткову хтивість і плодючість (пригадаймо образ Пана в давньогрецькій міфології).Вірування про чудесні властивості кози відобразилися в новорічному звичаї "водити Козу". Народну виставу, де головним героєм була Коза, мали слов'янські народи, а також молдавани, вірмени, литовці, румуни та
