схильні пов'язувати з Перуном:Гори, гори, ясно,Чтобьі не погасло!Стар муж едет,Бороду греет,Сам на кобьіле,Жена на корове,Детки на котиках—В красньїх сапожках.Дитячі ігри, де є образи кота й миші, міфологи вважають переосмисленими формами змієборчого мотиву. В одній із таких ігор ("Кіт і миша") дітлахи беруться за руки, а "кіт" і "миша" залишаються всередині кола. "Миша" втікає від "кота", діти в колі їй у цьому допомагають:А до нори, мишо, до нори,А до золотої комори.Мишка у нірку,А котик за ніжку:— Ходи сюди.В українських легендах та переказах кіт постає твариною, що створена Богом. Так, у Літинському повіті вірили, що він тварина добра й оберігає людину від усілякого зла. В Подільській губернії до новозбудованої хати на одну ніч пускали чорних півня та курку, на другу — чорних кішку та кота, й тільки потім уже перебиралися самі перед сходом сонця із хлібом у руках. В Ушицькому повіті (також на Поділлі) вважали, що кіт "зробився" з рукавиці Пресвятої Богородиці. Нею вона кинула в нечистого, який плив через море, перекинувшись у мишу, — щоб спокусити Єву. Тому, з одного боку, кіт — творіння Пречистої Діви, але, з другого, він з'їв чорта, а отже, належить до тварин "нечистих". Подібну роздвоєність образу спостерігаємо й у світовій міфології.Загалом у колискових і в дитячих забавлянках кіт — дивовижно гарне й ніжне створіння, що "носить сон у рукаві", "скаче в червоному чобітку", "чеше хвостом лободу", воркоче — й так заколисує малюка. Проте навіть тут кота іноді просять "не збудити дитину", а за шкоду карають. Серед колискових опинилася пісня (яка, ймовірно, була частиною давнього ритуалу), де з котом поводяться дуже жорстоко. Кравчики, яким нашкодив кіт, наздоганяють його і "перебивають пальчики". І це не поодинокий випадок:Ой тра котка бити, бити,З його шкурочку злупити.Під Васька підослати,Щоб було м'якенько спати.Дослідники твердять, що за "допотопних" часів кішку часто приносили в жертву, що засвідчує і пісня:Долишняни, горішняни,Сходьтеся до нас на Суботку.Спечемо вам сліпу кішку.Залишком давніх жертвоприносин можна вважати відтинання коту кінчика хвоста, де, за віруваннями, міститься отрута, що викликає в людини нежить. Про шкідливі властивості кота свідчили й інші повір'я: запевняли, що, вирушаючи в дорогу, не варто брати його з собою, бо кінь обов'язково стане й відмовиться йти далі. А кіт, що приблудиться до господи, неминуче принесе їй зубожіння. Непередбачуваність кота, його свавільний характер українці зауважили давно, тому народна мудрість застерігає: "Не гладь кота проти шерсті, бо подряпає". Вірили також, що кіт, який прожив дванадцять років, стає особливо небезпечним для людини, може безпричинно накинутись і навіть задушити. За поведінкою кота часто визначали погоду: умивається — до зміни погоди (або ж будуть гості); шкрябає лапами долівку — зимою до заметілі, літом до дощу; лягає животом угору — до тепла.У весільних піснях, яких співають під час обряду "комори", образ кота набуває еротичного змісту:Продрав котик стелю Та впав на постелю;Поти качався,Поти валявся,Поки тій Марусі Між ніженьки вбрався.Із "нечесної" нареченої насміхаються, співають: "розідремо кота... — зробимо калину" — тобто так пропонують підмінити дефлорацію молодої.Як чорний, так і білий, кіт був пов'язаний із потойбіччям та нечистою силою. Стереглись, аби кіт не перескочив через мерця, бо той став би упирем, білим котом щоразу приходив би до своєї хати. Вампіризм приписували коту і в багатьох інших традиціях. Чорного кота особливо остерігаються на дорозі. Вважалося, що коли кіт (кішка) такої масті перебіжить дорогу, слід чекати нещастя. Щоб відвернути лихо, треба навздогін кинути паличку так, щоб вона перелетіла через слід кота навхрест. Із чорної кішки можна виварити кістку-невидимку. Якщо таку кістку потримати в роті, можна стати невидимим. У котах чорної масті на Іллю, тікаючи від стріл громовержця, ховалася нечиста сила. Тому господарі в цей день виганяли чорних котів у двір, щоб не привабити до своєї хати чортів. А коли хтось посвариться, кажуть: "Поміж них пробігла чорна кішка".Кіт пов'язується з домовиком. В одному з переказів домовик живе у погребі в образі кота, якому постійно треба носити їсти. Оповідачка з Хмельниччини запевняє, що хазяї тримали його задля того, щоб худоба велася. Таке уявлення поширене в багатьох регіонах України. Зв'язок кота з домовиком засвідчує й інше вірування: якої масті кіт приживеться в домі, такої масті слід тримати господарям худобу (Старобільський повіт). Домовика нагадує кіт, названий у загадці "дідом":У нашої бабусі сидить дід в кожусі,Проти печі гріється, без води умиється.Зв'язок кота з відьмою давній і міцний. Відьма могла, "зчистивши" кота, накликати хворобу або інше лихо на його хазяїна. На гулянки відьма вилітає через комин на коцюбі, вінику, а часом і на чорному коті. Кіт прислуговує відьмі, допомагає в усіх її підступах і чарах, часто вона й сама перекидається кішкою і в такому образі переслідує свою жертву. Так, розповідають, як кішка-відьма по- мстилася своєму лихому зятеві, перестрівши його якось уночі й подряпавши до крові. В іншому переказі така кішка спочатку треться перехожому об ноги, а далі робить так, що він не може йти, щоразу спотикається й падає. Іноді відьма-кішка може тяжко за свої чари поплатитись: кішці відрубують хвіст — одночасно відьма залишається без руки.Кота, що з'являється у сні, трактують як чорта. Кіт сниться також до неприємностей, ошуканства, зради. Кошенята — до клопоту.У казках поширений образ кота, що дістається героєві як нагорода або спадок: "От і поділились. Старший же собі узяв млин, середульший — хлів, а найменшому кота дали". Розумний котик не тільки годує та розраджує свого господаря, а й одружує із царівною. Казка "Пан Коцький", змалку відома кожному, оповідає про старого кота, вигнаного хазяїном із дому. Кіт гордо називає себе паном Коцьким і стає за чоловіка
