чи загибель: "Там тобі жаба цицьки дасть". Усе це походить від ідеї плодючості, адже у прадавні часи молоко, завдяки своєму білому кольору, було символом Великої Богині — життєдайного джерела. Жаба була одною зі священних тварин цієї богині. Отже, й досі в народі існують слабкі відгомони тих прадавніх міфологічних уявлень.Жаб використовували в народній медицині. Ними лікували болячки на тілі, виводили ластовиння на обличчі, витягували зміїну отруту, компресами із жаб лікували радикуліти й застуди. Жаб застосовували як жарознижуючий засіб. При ангінах рекомендувалося зловити жабу й подихати на неї. Жаба гинула, а хвороба минала.Цю дивовижну істоту використовували в чаклуванні. Рецептів, компонентом яких була жаба або якась частина її тіла — безліч. За допомогою сушених жаб насилали хвороби та смерть. У людини, яка випила чи з'їла отруту з такою жабою, всередині заводиться гаддя, вона сохне, мучиться, "усе коло серця варить та нудно, нудно!". Врешті-решт людина помирає. Суперниць у коханні намагалися позбавити здоров'я та вроди, сипнувши в обличчя порох сухої перетертої жаби. Ось приклад чаклування, щоб виграти справу у суді. Треба зловити жабу, зашити їй рота червоною ниткою, примовляючи: "Рот зашиваю красно, щоб було мені ясно; щоб мені не журитися, щоб мені не смутитися. І сволок, і лави, щоб увесь суд за нами!". Після того жабу тримати в новому горщику дев'ять діб, доки вона не здохне. Тоді горщик розбити, а жабу взяти із собою, коли йдеш на суд, примовляючи: "У суд уходжаю і праву руку насідаю. Права рука пі- до мною, і весь суд за мною. Як ви не судите, а до смерті не розтулите!".Щоб привернути коханого, радили живу жабу вкинути до мурашника. Коли мурашки з'їдять жабу, потрібно витягти її кістки і знайти серед них особливі — приворотну й відворотну кісточки. За допомогою приворотної кістки можна було "присушити" коханого.Знахарки та відьми готують із жаб усілякі чари. "Була собі жінка знахурка. Свині загодовує, щоб сало товсте було; загодовує на дев'ять суток. От наварила та жінка жаби і поставила на полицю, щоб вихолонуло. А дочка її замужем недалеко — прибігла до матері. В хаті нема нікого, а юшка та стоїть на полиці червона, вихолонула. Дочка й напилась теї юшки. Ось мати входить у хату. "Мамо, — пита дочка, — що то вас на полиці стоїть таке солодке? Я напилась...". Мати вдарилась у груди, кричить: "Се ж я не тобі, а кабанові! Ти тільки дев'ять суток і поживеш, тебе розірве!". Стало ту дочку розпирать, стала вона така, як груба: уже й в двері не влізе. На десяті сутки уже й в хаті не вміститься. Доктори їй такого дали, щоб умерла, а то б її розірвало".Одним із найпоширеніших міфологічних мотивів є мотив перетворення людини на жабу й навпаки. За легендами, жаба колись була жінкою (дівчиною), тому її гріх убивати. У зв'язку з цим наГуцульщині першу весняну жабу шанобливо називають панною, у румунів є легенда, що жаба — то жінка, яка дуже тужила за померлими дітьми й була перетворена Богородицею на тварину. Подібні вірування знайшли відображення в дитячих іграх та примовках. Ось білоруський приклад жартівливого діалогу з елементами звуконаслідування жаб'ячого квакання: "Кум-кума, позич полотна. — Нащо полотно? — Дитина умерла. — Де лежить? — Під столом. — Чим накрита? — Постолом".За християнськими легендами, жаби — це люди, які загинули під час великого потопу. Вважають також, що жаби — то потоплене в Червоному морі фараонове військо, яке переслідувало юдеїв під час їхнього виходу з Єгипту.У західних слов'ян є повір'я, що духи небіжчиків з'являються у вигляді жаб, тому, побачивши жабу, іноді згадують про померлих і бажають їм вічного спокою. У цьому ж вигляді приходять на світ діти. На думку кашубів, лелеки кидають у димарі жаб. Поки жаба летить через димар, вона перетворюється на дитину.У вигляді жаб може з'являтися нечиста сила. Вірять, наприклад, що на Івана Купала треба вбивати всяку жабу, яку зустрінеш, бо це русалка. У деяких місцевостях України розповідали, що русалки можуть з'являтися в такій подобі не лише на Купала, а й будь-коли: сидіти у вигляді жаби на кладочках, де жінки миють білизну. Цікаво, що наприкінці XIX ст. в деяких губерніях Росії слова "русалка" зовсім не знали. Так, у Ярославській губернії цю істоту так і називали "лягушкою".Найчастіше на жаб перетворюються відьми. У вигляді жаби вони потрапляють до хліва і ссуть молоко з корів. На жабу може перекидатися водяниха. У жаб'ячій подобі може стрибати по хаті домовик. Є легенда про лихого домовика, який у вигляді величезної жаби жив у хаті під піччю й душив ночами дитину. Дитина захворіла, а видужала тільки тоді, коли жабу знайшли і прокололи веретеном — предметом- оберегом. На Покутті розповідають, що нечистий має "лягушачі ноги". Є українська казка, в якій розповідається, як баба- бранка, йдучи лісом, побачила "товсту і здоровенну" жабу, що була недужа. Баба допомогла їй переповзти через палицю. Ввечері за бабою приїхав візок і відвіз її в багатий дім. Виявилося, що жабою була чортиця, в якої потрібно було прийняти пологи. За надану допомогу чортиця щедро віддячила бабі.Загальновідомим прикладом мотиву перетворення є спільнослов'янська казка "Царівна-жаба". У казці знайдена Іваном-Царе- вичем жаба стає його дружиною. Вночі, таємно від чоловіка, вона скидає жаб'ячу шкіру й перетворюється на прекрасну жінку. Отже, тут маємо приклад первісної зооморфної природи Царівни- жаби, яка володіє сакральним знанням. Це дозволяє їй набагато краще від земних жінок виконати нескладні для вправної господині завдання свекра (пошити сорочку, вишити рушник, спекти хліб). Коли Іван, дізнавшись про таємницю дружини, спалює її шкіру, Царівна-жаба перетворюється на зозулю — птаха, пов'язаного із країною померлих, — і, як вона гадає, назавжди відлітає у тридев'яте царство.ЖабаЗгадаймо, що царевич знайшов свою дружину десь далеко за
