лісами, за долинами, в болоті. У фольклорі болото завжди позначає іншу просторову площину, інший світ. Тобто жаба повертається туди, звідки з'явилася. Тільки після того, як Іван-Царе- вич, здолавши різні перешкоди, дістався до палацу, де мешкала його дружина, й визволив її від Кощія, вони назавжди залишилися разом.Існує думка про те, що ця казка демонструє елементи весільної обрядовості. У первісному суспільстві наречену заведено було шукати серед представниць іншого племені. Зазвичай уподобану дівчину "умикали", тобто викрадали, й силоміць одружувалися з нею. Залишки такого насильства ритуально відтворені у весільних обрядах більшості народів світу. У казці символом цього є стріли, випущені царевими синами. До речі, звичай пускати стріли у двір нареченої, що мало позначати збройний напад, зустрічався у східних та західних слов'ян іще на початку XX ст. В народній пісні співається:Пустимо стрілу перлову,Виб'ємо стіну кам'яну,Візьмемо Марусеньку молоду.Для казок, пісень та легенд типовим є сюжет, коли мисливець знаходить свою наречену під час полювання в лісі. Отже, наречена була з чужого, іноді ворожого племені. За міфологічними законами, це означало, що вона належить до іншої часопросторової сфери, що дорівнювало приналежності до того світу. Відповідно, народна уява наділяла наречену якостями господарів її світу, а то й повністю ототожнювала з ними. Вірили, то наречена з'являєть
ся в подобі тієї істоти, від якої бере початок її рід. Але відкривати цю таємницю не можна. Прикладів такого табуювання багато у фольклорних творах. У казці "Жінка-жаба" парубок знайшов у лісі величезну жабу і змушений був дати обіцянку, що одружиться з нею. Згодом жаба перетворилася на гарну жінку-господиню. Вона збудувала дім, завела господарство, й парубок став багатим хазяїном. Єдиною умовою, яку вона поставила чоловікові, було ніколи не згадувати про її жаб'ячу природу. Усе йшло добре, доки одного разу, розсердившись, чоловік не назвав дружину жабою. Він утратив і жінку, й хазяйство, а потім — і життя. Така сама казка є про жінку-гадину.До речі, все щойно сказане стосувалося й нареченого. Ось чому так багато казок розповідають про дружину-змію чи жабу, чо- ловіка-вужа (рака) тощо.У народі кажуть: "Бог створив птаха, а чорт — жабу". Існує повір'я про перетворення жаби на ластівку й навпаки. Говорять, що старі ластівки, які провели зиму під водою, перетворюються на жаб. Давні греки про прихід весни говорили, що її приносять жаби та ластівки. Досить своєрідно подає мотив зв'язку жаб та горобців християнська легенда: після потопу Ной випустив із ковчега усіх земних створінь, але жабі та горобцю він забув розв'язати ноги. Відтоді вони стрибають.Жаба та змія, за народними уявленнями, мають багато спільних рис, головна з яких — отруйні властивості обох. При цьому жаб'яча отрута вважається сильнішою, але жабам нібито споконвіку заборонено її застосовувати. Якщо жаба все-таки когось укусила — він помре. Такі самі повір'я існують про жаб'ячу слину: якщо жаба плюне на вужа — він загине, а якщо в обличчя людині — та людина осліпне. Отруйна жаб'яча сеча викликає появу бородавок та пухлин.Є легенди, в яких змій та жаба живуть разом як чоловік та жінка. Але частіше ці два створіння є міфологічними супротивниками, що рівні один одному за силою. Дуже багато переказів розповідають про боротьбу жаби та змії чи вужа. При цьому переможцем може бути як одна, так і друга сторона. Якщо хтось побачить бійку жаби та гадини, треба взяти палицю й розігнати тварин. Цій палиці приписують чарівні властивості. Нею можна відводити градові та грозові хмари; зупиняти пожежу; лікувати різні хвороби; знімати вроки; принесена до суду, вона допоможе виграти справу;дотиком цієї палиці можна розлучити подружжя або ж привернути коханого тощо.Кажуть, що жаба силою свого погляду може "відібрати у змії душу", а людину може зурочити. Поляки вірили, що коли жаба дивиться на людину, вона рахує їй зуби. Від цього вони псуються й випадають.Подекуди жабу вважають сліпою, як і змію, тому її гріх образити. Як і у змій, у жаб є своя королева-матка. Якщо хтось зачепить матку, то буде жахливо покараний. Розповідають про чоловіка, який ударив матку палицею, коли вона разом з іншими жабами переповзала на інше місце. Матка стрибнула на того чоловіка і вп'ялась йому в щоку так, що ніхто не міг її відірвати. Чоловік помер, і його поховали разом із тією жабою.Є безліч прикмет, коли за поведінкою жаб визначають погоду. За першим кумканням жаб визначають, скільки днів іще триватимуть заморозки. Кажуть, що навесні жаби кумкають перед першим громом. У цей день люди качаються по землі, щоб бути здоровими, щоб не боліла спина. Тоді ж висівають розсаду капусти, засівають поля овсом та ячменем, садять цибулю. Бджола
Бджола належить до "чистих", божих істот і дуже шанована серед людей. З одного боку, це "свята божа трудівниця", символ мудрості, працелюбності та ощадливості, що асоціюється із сонцем. Із другого — бджола та основний продукт бджільництва, мед, тісно пов'язані з культом померлих.У міфах бджола часто є культовою твариною жіночого божества родючості — Великої Богині. Мотив бджоли-помічниці божества є дуже давнім. Він зустрічається в міфах різних народів світу. Наприклад, у хетській міфології бджола допомагає розбудити бога плодючості, чий міцний сон спричинив страшну посуху, яка загрожувала смертю всьому живому. За деякими легендами, бджола брала участь у створенні світу.Румунська легенда розповідає: коли Бог розмірковував, створити на світі одне сонце чи кілька, то відіслав бджолу таємно дізнатися, що про це думає сатана. Бджола сіла нечистому на голову й
