боялися (найпоширеніший приклад табуйованого імені — ведмідь). Поступово справжнє ім'я тварини забувалось і зникало або ж зберігалося в діалектах. Натомість загальновживаним ставало ім'я- замінник. У німців Мекленбурга й досі існує заборона називати мишу її звичайною назвою протягом дванадцяти святочних ночей. В Західній Україні на Різдво та протягом Різдвяних свят мишей називають "панночками" або "панянками". У деяких місцевостях Полісся заборонено згадувати про мишу під час їжі, інакше буде шкода в господарстві.Отже, миша пов'язана з потойбіччям, світом померлих, тому в казках вона часто мешкає в хатці Баби-Яги — господині того світу. Баба-Яга сама може перетворюватися на мишу. Свідченням цього є назва поширеної в багатьох народів гри в піжмурки. В українців ця гра називається "Цюпю-баба", в росіян — "Чуча- ра", в чехів та поляків — "Сліпа баба", а в німців та сербів — "Сліпа миша". За українськими легендами, на мишу може перетворюватися також відьма. У такому вигляді купальської ночі вона видоює молоко в чужих корів. Очевидно, з тим самим пов'язане повір'я: якщо миша вип'є парного молока, корова не доїтиметься.На тотожність Баби-Яги та миші вказують і деякі інші спільні риси цих персонажів. Так, казкова Баба-Яга має залізні зуби. Міфологічна миша також має відношення до людських зубів. Коли в дитини випадає молочний зуб, його кидають на горищі і звертаються до миші зі словами: "Мишко, мишко, на тобі костяного зуба, а мені дай залізного!". Такий самий звичай зафіксовано у Сла- вонії. У німців заведено класти зуба до мишачої нірки, гризти хліб, який не доїли миші, щоб нові зуби вилізли швидко й були міцними. А от чехи та словаки кладуть зуба за піч, звертаючись при цьому до Єжі-баби: "Єжі-бабо, стара бабо, на тобі зуб костяний, дай мені залізний".Як і з Бабою-Ягою, з мишею можна дійти згоди, пригостивши її кашею чи хлібом — традиційною жертовною їжею мерців. У деяких казках миша, яку нагодувала дівчина, допомагає своїй благодійниці втекти від Баби-Яги чи ведмедя. Вона бере запропонованого дзвоника й замість дівчини грається в піжмурки з господарями лісової хати. Дівчина ж тим часом або тікає, або залазить на піч, а по закінченні гри спокійно йде додому. Цікавими тут є два моменти. По-перше, чому Баба-Яга (ведмідь) пропонують гратися саме в піжмурки, а не в якусь іншу гру? Очевидно, в такий спосіб казка демонструє різницю між персонажами: Баба- Яга, як представниця потойбіччя, не може бачити земного гостя, але може відчути чи, як у даному випадку, почути його. Миша, як і Баба-Яга, за народними уявленнями, є сліпою, але, з'ївши людського хліба чи каші, вона ніби переходить до іншої площини, на деякий час змінює свою природу. Ось чому вона може замінити дівчину, не боячись, що її побачать, і обман розкриється. Другий момент — це звукове оформлення, пов'язане, знову ж таки, з міфологічною сліпотою миші. Існує безліч переказів, у яких миша має відношення до гри на музичних інструментах або до свисту. Вважається, що за допомогою цих звукових ефектів можна виманити мишей із хати або, навпаки, заманити їх до господи. Звичайно, це має бути специфічною мелодією, що виконується в певний час і за певних обставин. Зазвичай, виконують її відуни. У деяких казках герой чи героїня саме від миші одержують чарівну дудку або дзвіночок, який виконує бажання.Баба- Яга (а у німців — Гольда, Берхта) опікується душами дітей. Це пов'язано з первісними віруваннями у Велику Богиню, образ якої пізніше був трансформований у Бабу-Ягу. Саме Велика Богиня, за міфологічними уявленнями, впливала на процес народження, від неї залежала смерть дитини. Ось чому казкова Баба-Яга проявляє найбільшу цікавість до дітей. Згадаймо хоча б загальновідому казку "Гуси-лебеді", в якій птахи — міфічні слуги володарки потойбіччя — крадуть для неї малюків. У деяких народів, зокрема в німців та західних слов'ян, є повір'я, що миші — то душі померлих дітей, тому їх бажано не ображати. В Україні вважали, що людська душа може з'являтися в мишачій подобі: "Душу можна побачити у вигляді миші. Ночували якось чоловіки у лісі. Була криниця біля них. А один так спав міцно, що у нього з рота вибігла миша, підбігла до криниці, напилася — і назад, до рота. А інші двоє це бачили. Той прокинувся і говорить: "Як же мені пити хотілося!". А то була душа". На Волині подібне повір'я існує лише про чарівників. Говорять, що душа чарівника ходить по землі у вигляді різних "нечистих" тварин, зокрема й миші. Там же зафіксовано переказ, як перед смертю відьмака в нього з рота вибігла миша.Миша пов'язана також із вагітністю й народженням. Вважається, що вагітній жінці не можна дивитися на мишей і, не дай Боже, злякавшись миші, схопити себе за якусь частину тіла. Вірять, що в новонародженої дитини в тому самому місці на тілі залишиться відбиток. Ось що розповідає народний переказ: "У нас єдна пішла у льох по капусту; і впала в капусту миш, то вона ухватила себе тако за брову, і виросла миша у дитини на брові. Брови чорні, а миша сіра й з хвостиком".Водночас миша є заступницею вагітних жінок. У народі й досі бояться відмовити в чомусь вагітній, бо "миші все поточать у хаті". Щоб цього не сталося, потрібно сказати услід вагітній жінці: "Мої миші у твоїй скрині", — або: "Моя білизна у твоїй скрині", — і тричі вкусити себе за плече.Як істоті потойбічній, миші приписували здатність передбачати майбутнє. Вірили: якщо миша погризе чийсь одяг — та людина помре. Також нещастя слід чекати, якщо миша випадково впала за пазуху чи вскочила до криниці. Якщо миші масово переселяються до інших країв, буде війна чи голод.Багато які з повір'їв є наслідком звичайних спостережень за поведінкою мишей. Так помітили: якщо взимку багато мишей, то наступний рік буде врожайним. Якщо миші гризуть верхню частину печеного хліба — це на врожай, а якщо нижню — на недорід. На Поліссі говорять: "Якщо миша гризе
×