сидить її двоюрідна сестра Хільда, друга двоюрідна сестра їда, третя двоюрідна сестра Труда, тітка Геда, тітка Клара, тітка Фані… Навкруги самі скатерки, самі серветки, тут вишивання бісером, там вишивання хрестом, одна каже, що шитиме так, інша - що не так, та вигнала служницю, бо огризається… а я стою і бачу, що зовсім поневолений жінками, зовсім загублений, я між ними ніхто, вони не рушать з місця, не звертають уваги, береш капелюх, чуєш: “Куди йдеш? Залишайся з нами, розваж дам!” Щоб вас грім побив, - думаю,-нічого не вдієш, вигнати не можна, я вам скажу, приятелю, схаменіться, поки є час, я…
Тут до крамниці увійшла пані Начерадцова.
- …так! Що я хотів сказати? Я вражений, Емане, але схвалюю ваше рішення! Ви приємно здивували мене! Я дуже радий це почути, дуже радий почути… (потирає руки).
,- Що ти радий почути?-питає пані Начерадцова.
- Та Еман має велику новину! Ото дивуватимешся! Щойно сказав мені, що одружується. Я кажу йому, що він не міг зробити нічого кращого. Поза всякими сумнівами… матиме принаймні про кого дбати… в домі порядок, чистота, спокій… Чи не правда, Гедвічко?
Пані Начерадцова сплеснула долонями, в її очах відбилося небесне блаженство. Бо кожна жінка - натхненна прихильниця ідеї шлюбу. Найулюбленіший жіночий спорт - облагодження шлюбів. Про своє подружжя жінки, як правило, висловлюються дуже скептично, але теоретично вбачають в цій інституції вираз найвищого блаженства і на службі ідеї шлюбу проявляють чудеса красномовства.
І пані Начерадцова аж заспівала солоденьким голосом:
- Оце так новина, пане Емане, я украй вражена, не можу навіть сказати, просто не тямлю нічого, така це несподіванка. Кого ж ви ощасливили? Та я певна, що ви зробили добрий вибір. Ріхарде, що ти скажеш на це? Ти взагалі нічого не кажеш, тобі все одно, я ще не бачила такої байдужої людини. От якби йшлося про футбол, ти б розговорився.
Безхарактерний пан Начерадець на це сказав:
- То ж я і говорю, Гедвічко, що я просто у захваті і кажу цьому молодому чоловікові: “Емане, кажу, це найкраще, що ви могли зробити, ваш старий досвідчений шеф схвалює це, почекайте, через рік заспіваєте іншої!” Що я маю ще сказати?
- Цілком згодна з тобою, Ріхарде!
- Чуєте, Емане? Вона цілком згодна зі мною! Це і є шлюб! Запам’ятайте це, Емане!
- Так! Так бути має у порядному подружньому житті! Чоловік і дружина повинні бути одною істотою, одною душею, я це чула від одного пана, який мав великий досвід, бо тричі був розведений, ми ж одне тіло і одна душа, чи не так, Ріхарде? Чого хоче один, того хоче другий, чи не так, Ріхарде? Ми ще ніколи не сварилися, га, Ріхарде? Цього ми не знаємо, га, Ріхарде? Поганого слова одне одному не сказали, а ми вже п’ятнадцять років разом, тут є що сказати, на нас кожний може подивитись, ми наче двоє голуб’ят, правда, Ріхарде?
- Наче двоє голуб’ят, щоб їх грім побив! - понуро відповів пан Начерадець.
- Що ти кажеш, Ріхарде, ти знову розпустив язика!
