- Я питаю, чому ви не в Празі? - домагався пан Начерадець.- Хто в крамниці?
- В крамниці хлопець… тепер там мало роботи!-відповів Еман і додав: - Я хотів би вам щось сказати…
Шеф зупинився і проникливо подивився на молодого чоловіка.
- Ну? Що ви маєте мені сказати? Як щось неприємне, то не треба. Неприємними справами я вже ситий! Я знаю, що ви хочете сказати, але горе вам, коли ви це скажете! Я нічого не хочу знати! Ну, то що? Надійшло щось з поліції? Домовласник підвищив ціну? Хтось із замовників знову збанкрутував? Таке в мене життя - це не життя, щоб я вже позбавився вас, а втім, чого я хвилююсь, я не хвилююсь, я…
- Нічого схожого,- відповів Еман,- я лише… я хотів вам сказати, що я наче одружуюся.
- Справді? Гм… Ну, якщо вам погано, йдіть додому і заваріть собі міцного чаю. Пані вже там унизу догляне..,
- Серйозно*- запевнив Еман,- без жартів. Уже вирішено!
Гладкий шеф аж присвиснув. Потім узяв свого службовця за піджак і спитав:
- Скільки вам років, Емане?
- Буде двадцять шість.
Пан. Начерадець співчутливо захитав головою.
- Двадцять шість… То ви ще молодий шмаркач, Емане,
- Та нібито,- підтвердив молодий чоловік.
- Так, так,- зітхнув гладкий шеф.
Пан Начерадець заклав руки назад під поли піджака І загойдався на місці, наче паперовий паяц. Потім знову звернувся до Емана:
- Сподіваюся, що ви ще передумаєте?
- Вже нічим не зарадиш! Запізно!-сказав Еман.
- Нічим не зарадиш, нічого не можна зробити! Що ти вдієш? Візьме собі щось у голову, з людьми не порадиться, хто куди хоче..* Він одружується! Ну-у-у! А втім, чи то мій клопіт? Мені також ніхто не радив! Одружуйся - моє шануваннячко! В нього дуже багато розуму… Так, значить, одружуєтесь? Емане, Емане, нещасна ви людино, чому не поставили мене до відома? Чому не прийшли до мене і не сказали: “Пане шеф, так і так!” Я б вас утримав від такої безглуздості. Я…
Він взяв свого службовця за вухо.
- Молодий друже,- сказав він урочисто,- знаєте, що таке шлюб? Ви гадаєте, що берете одну жінку? Помиляєтесь, приятелю! Жінка, наче гриб, ніколи не буває сама. їх завжди дуже багато вкупі. Колись я думав так само. Сказав собі, тепер підеш додому, до молодої дружини, перекинешся з нею слівцем… Ой-ой! Прийду додому, а там повна хата жінок! За столом
