не показуйся.
Пан Шефелін зупинив її величним жестом і звелів дочці підійти ближче. Емілька послухалася.
- Так приходять додому?-спитав суворий батько.
Емілька заплакала.
- Такі речі роблять порядні дівчата?
- Шефеліне!- закричала стара панна погрозливо.
- Не втручайся, тітко,- відрізав старий пан,- я питаю як батько!
І знову звернувся до дочки, сказав, що вона дуже потішила батьків, і спитав, чи батьки її цьому вчили.
Емілька покаянно заплакала.
Батько повільно одстібнув пасок І урочисто наказав:
- Прийми з моїх рук науку!
Дочка покірно перехилилася через батьківське коліно.
- Тільки легко, тату, щоб не зашкодити їй…- попросила пані Шефелінова.
- Не бійся,- заспокоїв її чоловік,- я дам їй тільки те, що належить.
Це була велична сцена. Батько махав ременем над головою, але пасок лише трошки торкався сідниць юної грішниці, наче гладив їх. Пан Шефелін не карав, символічним обрядом здійснював виконання прадавньої батьківської правомочності.
Він карав дочку, а в очах у нього заблищали сльози.
Панна тітка і паніматка дивились на цей обряд з усією серйозністю. Вони моргали очима і сякалися в носовички.
Лише панич Шефелін був незадоволений, бо сподівався побачити жорстоку показову екзекуцію. Він дуже любив дивитися, коли батько карав сестру.
- Так,- сказав пан Шефелін задоволено, урочисто застібаючи пасок, і звернувся до дочки:
- Востаннє, дочко моя, я дав тобі науку! Цінуй це і не забувай своїх батьків, які вчили тебе добра! Відтепер тебе каратиме чоловік.
Він задоволено потер руки і додав:
- Ось так, наречена, тепер все буде інакше.
