на вузькому ліжку.
- О-хо-хо-хо! - позіхнув старий і почухав собі спину.
- Не вовтузьтесь! - зробив йому зауваження син.
Старший Еман зітхнув:
- Доки ми будемо отак разом мучитися? Знаєш, я дам тобі у придане цю постіль, щоб ти хоч щось мав на обзаве^- дення. А собі придбаю солом’яник та якось уже дотягну… Це все, що я можу зробити для тебе. Дивився, чи не можна тобі дати щось із посуду, але його замало і він такий убогий. Для старої людини це ще згодиться, але для нового хазяйства воно непридатне. Так, так… Тепер жалкую, що нічого не придбав, щоб ти мав по мені пам’ять! Але ти сам добре знаєш, які наші справи. Заробітки, як бачиш, злиденні…
- Ви зробили, що могли,- озвався Еман,- не треба собі дорікати. Ви виховали мене, а це найголовніше.
- Правда, хлопче. Я вивчив тебе так, що ти можеш кожному носа втерти. Але все ж таки мені прикро, що не можу тобі нічого дати..,
- Не сушіть собі голову, тату. Наречена дістане все, що належить. Меблі, посуд, білизну, перини, все в неї буде, її мати про все подбала.
- Це приємно чути,- зрадів старий,- я не знав, що наречена така заможна. Хоча подумав про це, побачивши пана Шефеліна. Коли він такий суворий, так я розважив, то напевне багатий. Ти мене, хлопче, дуже потішив, що йдеш у прийми до такої родини…
- То спіть уже, тату. Завтра також буде день!
Старий поринув у свої думки, а трохи згодом сказав:
- Знаєш, підемо завтра разом на могилу до матусі. Ми мусимо її про все звістити. Вона, хлопче, була така чутлива, така дбайлива… Тут на цьому світі вона нічого доброго не побачила, хай почує хоч одну добру звістку… Авжеж! Коли б вона була тут, то, можливо, все було б інакше…
Старому Еманові защипало в носі. Він пирхнув, важко зітхнув, перевернувся на бік і швидко заснув сном праведної людини.
ВЕЛИКИЙ
КАУДЕРС
Великий Каудерс підтвердив, що він гідний своєї слави. За кілька днів він знайшов невелике помешкання в надбудові на Гавлічковій вулиці, цілком придатне для скромних молодожонів. Каудерс витримав запеклий бій з домовласником, торгуючись за ціну, і вийшов з нього переможцем. Він ущент розбив домовласника і покинув його, мокрого від поту, на полі бою. Потім помірним клусом дістався до закладу пана Начерадця, де повідомив про свої успіхи. Як послухати його, то квартира ця найкраща в Празі. Губи великого Каудерса вкрилися піною, коли він вихваляв переваги цієї квартири. Вона така чиста, затишна, простора, зранку сонячна, кухня світла, пожильці - чудові люди, домовласник і навіть двірник - дуже ввічливі.
