Пан Начерадець похмуро замислився над своєю кавою. Поглинутий думками про сьогоднішній матч, навіть не відповідав на привітання знайомих. На пропозиції взяти участь у грі в карти він відповідав, що не має бажання займатися такими дурницями.
‘ - ІП-ш-ш! Дайте мені спокій! Ви мені всі обридли донесхочу!
Аж ось його увагу відвернули від сумних роздумів голоси, які пробивалися до нього крізь хмари тютюнового диму з сусіднього столика. Підвівши голову, пан Начерадець пізнав двох інтелігентів, яких бачив на матчі “Адміри” зі “Славією”, коли їхня вченість викликала в нього таку повагу.
Інтелігенти вели розмову про сьогоднішній матч, і пан Начерадець наставив вуха.
- Я не в захваті,- сказав кучерявий блондин,- нічийний результат на своєму полі і з такими труднощами - це недобре!
- Що вдієш! - озвався його приятель засмучено і стромив носа у склянку з мінеральною водою.
- Але так не може залишатися,- гарячився кучерявий,-бо це вже, так би мовити, міжнародна ганьба.
- Ви що, фанатичний болільник? - запитав іронічно приятель.
Кучерявий зніяковів.
- Я?… Дозвольте, це смішно… Мені однаково… Бо я ж не дитина…
- Так чого ж ви так дратуєтесь?
- Я не дратуюсь,- заперечив кучерявий,- я тільки…
Він закашлявся, щоб приховати збентеження, вийняв
сигарету з портсигара і почав нервово розминати її пальцями.
На хвилину запала тиша. Потім кучерявий нахилився до приятеля і сказав соромливо:
- Так, я фанатичний болільник… Я вже кілька разів пересвідчувався у тому, що вболіваю…
- А за кого?
- Я? Безперечно, за “Спарту”!
- Чому безперечно?
- Так це ж цілком ясно…
- Поясніть, будь ласка!
- Тому що “Спарта”… тому що в “Славії” якісь неакуратні футболки замість пристойної спортивної форми, просто гидко дивитися… тим часом як “Спарта”… і взагалі…
