Замислившись, він трохи згодом прошепотів:
- А взагалі, не знаю… Чому ми вболіваємо, друже?
- Гадаю, що це поклик бойового інстинкту, який прихований у нас під шаром умовностей цивілізації… Цей бойовий інстинкт примушує нас об’єднуватися під єдиним прапором.
- Так,-підтвердив приятель,-це романтична закоханість у барви, під якими ми рушаємо до бою.
- Не кажучи вже про місцевий патріотизм. Сьогоднішня епоха створила великі державні об’єднання, тим часом як
“
у середні віки міста воювали проти міст і навіть один міський район проти іншого району. Тоді люди вмирали во славу герба і в ім’я барв. І в нашій душі все ще живе оточений стінами міський квартал, вхід до якого веде через підйомний міст.
- Маєте рацію. Загальна військова повинність придушила бойовий інстинкт, зробила з громадянина якусь деталь, гвинтик воєнного механізму і спотворила людську сутність, замінивши мужність сліпим послухом. Сміливий солдат НІ потрібний: високо цінується лише слухняний воїн, який боїться військового трибуналу більше ніж смерті…
Вони помовчали. Кучерявий посміхнувся.
- Чого ви смієтесь?
- Я уявив собі, як би це виглядало, коли б народи вирішували свої справи на зеленому футбольному полі.
- О, так! Тоді б змінився вигляд Європи. Багато великих держав пішли б у непам’ять, а багато малих зробилися б могутніми імперіями.
- Перш за все було б доведено, що Росія - не Європа, бо там нема справжнього футбола.
- А я,- вигукнув співбесідник,- ліквідую Польщу! Залишу тільки Львів з околицями, бо це територія спортивного клубу “Погонь”, який може пишатися хоч деякими досягненнями.
- Наша вітчизна стала б могутньою державою. Чеські богатирі стали б на берегах Балтійського моря. Оволоділи б усією Пруссією, опріч Берліна, де пануватиме клуб “Герта”, На сході приєднуємо Польщу аж до Варшави.
- Баварія виголошує незалежність, приєднавши до себе західні прусські провінції. Футбольний клуб “Нюренберг” панує на Рейні, окупувавши Ельзас та Лотарінгію.
- А що з Францією?
- Ніякої Франції. Лише невелика незалежна область довкола Парижа.
- Ми не повинні ставитися до неї так жорстоко. Не забувайте, що ми виграли в них тільки 3:2. Я пропоную передати їй
