В цей час Еман-старший прибрав кімнату і ліг спати, прочитавши перед тим таку коротеньку молитву:
“Великий боже, ти, що створив усе живе, а значить і спортивний клуб “Вікторія” (Жижков), не дай своєму рідному клубові зазнати поразки в такому важливому матчі, від якого залежить місце в таблиці чемпіонату. Дай Меду-нові здатність краще бачити поле, щоб він розумно пасував і не забував при цьому про обох крайніх. Подбай, щоб Кліцпера зберіг сили для другого тайма і з допомогою крайніх півзахисників підганяв форвардів уперед. Дай Подразь ловим ногам швидкість газелі, а його мозку - мудрість змії, щоб його фінти і відриви були неперевершеними. Захисту надай твердості, щоб орудували справно, а воротарю накажи, щоб самовіддано захищав свою святиню.
Почуй, о справедливий боже, молитву недостойного сина свого і зроби так, щоб “Славія” не спромоглася на жодну більш-менш порядну атаку. Хай Свобода бере гру на себе, аби гірше було для команди, а Пуч хай буде не в формі. Зроби так, щоб півзахист і захист “Славії” не справилися з стрімким жижковським нападбм! ‘
А ще я просив би, любий боже, щоб суддя поводився дипломатично і не помічав порушень правил і грубощів, особливо з боку Мікша, аби той в поєдинку з гравцем-чу- жаком завжди виходив переможцем.
Не моя, а твоя воля хай звершиться, о господи! І коли випадок не дозволить перемогти “Вікторці”, то дай принаймні нічию, любий боже! Але ж перемогу, хоча б в один м’яч, ти міг би дати “Вікторці”, це така дрібниця для тебе, бо ти всемогутній. Амінь!”
Так молився Еман-старший, потім, повернувся на бік і солодко заснув. Прокинувся, коли син ліг біля нього і потягнув на себе ковдру.
Старий позіхнув і жадібно спитав;
- То ти вже дома? Як гра?.
- Не знаю,- сухо відповів Еман.
- Як не знаєш? - жахнувся старий.
- Ви не дали на квиток, звідки ж мені знати?
- Але ж ти був проміж людей, міг почути, про що говорять!
- Вони не хотіли мені нічого сказати. Хто цікавиться результатом, хай сам ходить на стадіон, так вони кажуть.
- Не муч мене,- канючив старий,- бо я очей не склеплю.
- Бачили! Тепер я для вас маю бути добрим, розповідати про матч,- усміхався син.
Старий жебонів, що не заслужив такого ставлення від невдячного сина, і так бідкувався, що зрештою Еман-молод-‘ ший зглянувся над ним і назвав рахунок.
- Що ти сказав? - злякався старий.- Два-один, кажеш? І на користь “Славії”? Це неможливої
- Але це так.
