що примушує швачок у майстерні вере-скливо сміятися, коли вони побачать людину чоловічої статі. Емана зустріли таким вибухом веселощів, що навіть цей твердий муж з Жижкова зніяковів. Навіть сувора директриса, яка вийшла Еманові назустріч, не змогла запобігти цьому раптовому вибухові сміху.
Пан Габаско помітив незадоволено, що найбільше розходилося окате дівча з чорною гривкою. Сусідка мусила дати їй стусана в спину, щоб та прийшла до пам’яті.
- Слухайте, панночко!-зауважила їй директриса.- Що це за поведінка, куди це годиться?
Величне прибуття пані Шмальфусової все ж сприяло заспокоєнню, так буває, коли інспектор заходить до класу. Пан Еман, збентежений, зашарілий, пояснив мету свого візиту. Пані Шмальфусова велично виголосила, що може зустрітися з лані Начерадцовою сьогодні і що просить передати їй шанобливе вітання.
Пан Еман подякував і сказав, що передасть. Відходячи, він кинув гнівний погляд на чорну гривку і дав собі слово, що “він з цим дурноверхим дівчиськом поквитається”.
Ввечері Еман чекав на неї перед будинком салону, сполоханий невиразними передчуттями. Хотів пояснити цьому ве-
ре-скливому створінню, що він солідна людина, а не якийсь шалапут.
“Хотів би я знати,- розважав він гнівно,- чи має право така вертихвістка знущатися з людини…” Він вирішив вимагати сатисфакції за уражену честь за всією формою.
Тут Еман побачив, як дівчина вийшла з будинку і квапливо попрямувала до трамвайної зупинки. Він наздогнав її і зняв капелюх зі словами:
- Так оце я власяою персоною, панночко.
Чорна гривка злякалася і заверещала.
- Не бійтеся,-заспокоював її Еман,- я лише… Я хотів лише сказати… Я гадаю, що нам по дорозі.
Панночка відповіла, що мати суворо заборонила їй розмовляти з чоловіками.
Еман здивувався, що її матуся така сувора.
- О, ще й як! Вона б мені показала за це! А тато - й не питайте…
Еман пояснив їй, що він серйозний молодий чоловік і має певне становище. Панночка натомість повідомила, що в неї є братик - справжнє бісеня. Еман слухав цю новину з удаваним інтересом і з задоволенням виявив при цьому, що в дівчини гарні ноги. Він висловив думку, що мати робить правильно, наставляючи дочку на добру путь. Тепер такий світ, що нікому не можна вірити.
Панночка, ніяковіючи і час від часу попискуючи, повідомила, що її звуть Емілія, але це ім’я їй взагалі не подобається. Краще б назвали Вірою, але, можливо, і це ім’я не пасувало б їй, бо вона брюнетка. От якби вона була блондинкою, але тоді б вона була б веснянкувата, як її подруга Маня, у тієї веснянка на веснянці сидить, і від цього вона зовсім нещасна. А втім, вона має великий успіх у чоловіків, і ті пишуть їй красиві листи. Тут вона замовкла і підозріло подивилася на Емана. Напевно, пан уже жонатий? Це було б дуже негарно з його боку - залицятися до молодих дівчат.
