“Оце так,- замислився пан Начерадець,- і оце торговий звіт? З цього я маю жити? Для цього я взяв людину? Ну- у…”
ФІЛІАЛ
ВИКЛИКАВ ФІРМУ. НА ЗМАГАННЯ
. Дні спливали спокійно один за одним, в парках з’явилися жовті котики верби і зелені шапки садівників. По голих акаціях плигали чорні дрозди і лазили люди, обрізаючи сухі гілки. З’явилося сонце і над Жижковом, весняний вітрець прогулювався його вулицями. Няні збиралися зі своїми колясками па осонні, наче мурашки, що підставляють свої черевця сонячним променям.
Всюди панувало велике пожвавлення, діти дратували двірників і виводили поліцейських з офіційного спокою. Люди фарбували паркани, служниці мили вікна і сварилися зі своїми хазяйками, бо не хотіли прив’язуватися поясом. Пенсіонери хитали головами і казали: “Ну й діла”, а вітрини заполонили випадкові товари за казково дешевими цінами.
Сонце поцілувало футбольні поля стадіонів, і розквітла першість ліги з футбола. Газети сповіщали про визначні товариські зустрічі, про матчі розиграшу першості, висловлюючи сподівання, що ці визначні змагання приваблюватимуть велику кількість публіки, яка полюбляє спорт, і що наші гравці напевно не розчарують своїх -прихильників і покажуть усе, на що вони здатні.
Празький філіал фірми пана Начерадця повідомив телефоном головному підприємству, що “Вікторія” (Жижков) відкриває новий стадіон, і ця урочистість буде освячена матчем розиграшу першості зі “Славією”. Філіал питався, чи не хоче фірма стати свідком цієї захоплюючої битви.
Фірма відповіла: “Аякже, само собою, ми мусимо бути присутні при тому, як “Вікторка” відвезе зі свого стадіону цілу хуру гарбузів”. На це філіал відповів: “Помалу, помалу, ми ще дамо вам прикурити”.
Фірма заявила з погано прихованим роздратуванням, що чемпіон добре знає, як він домігся своєї слави.
Філіал висловився в такому плані, що чемпіон піде зі стадіону з торбами, як той жебрак.
- Побачимо,- гукнув Жижков до Праги.
Прага відгукнулася:
- Ну-ну!
Еман шкодував, що Емілька не може взяти участь в такій визначній події. Він улещав її спокусливими обіцянками, що “Вікторка” дасть заради неї показовий виступ, науковий футбол, одне слово, “справжній цирк”* Емілька ви- (.попила свій щирий жаль, що^ не може прийти на стадіон. V них багато роботи: дочка одного визначного купця виходить заміж за інженера, готується весілля, їй шиють весільне плаття, шикарне, шкода, що Еман не побачить його, декольте, подивіться-но, ось тут геть усе помережане, це треба побачити на власні очі, одне слово, казкове плаття, і завтра воно має бути готове, це Еман повинен зрозуміти… Еман зрозумів і сказав, що дуже шкода, бо на стадіоні теж буде на що подивитися.
Зате Еман-старший заявив, що неодмінно прийде на цей матч. Старому хотілося побачити новий стадіон і бути присутнім
