чоловіка не хотіла, хоч би мені його позолотили.
Вона встала, підійшла до пана Габаска і зашепотіла:
- Адже ви зовсім інша людина, правда? Ви б шанували жінку..,
“У ВАШОГО СИНА Є ЗНАЙОМА”,-*
КАЖЕ ВДОВА
“Така вже моя доля,- подумав пан Габаско тужливо,-^” одначе доведеться мені уперіщити її чимось по голові, бо інакше не позбавлюсь. Сподіваюся, суд буде милостивий до мене. Я скажу “Славний суде, ви не знаєте, на що спроможна вдова, коли вона так причепиться до людини. Я змушений був піти на злочин, бо інакше став би пропащою людиною”.
А вголос сказав:
- Всі чоловіки однакові, пані, жоден нічого не вартий. А ви дайте мені спокій, я нічого до вас не маю, завжди кажу вам це. Приходите сюди, сідаєте, наче пень, і замовників мені відстрашуєте. Щоб цього більше не було!
Вдові здалося, що вона образилася.
- Коли б ви не були до мене такі нечемні,- сказала вона,- я б вам розповіла щось цікаве…
- А мені не цікаво,- відказав пан Габаско.
- Не знаю, не знаю, чи повинна я вам це викласти.
- То я вам раджу не викладати.
- Що ви за людина, пане, я ще такого не бачила…
Вдова підвелася, підійшла до.кравця, схопила його за
жилет і зашепотіла прямо в ніс:
- У вашого сина є знайомство з дівчиною!
- Та ж є! - махнув рукою пан Габаско.- Який молодик в наш час цього не має?
- Але в нього серйозне знайомство!-пристрасно зашепотіла вдова, бризкаючи слиною в обличчя.
- Ну, то й що…- мовив пан Габаско байдуже,
- А я,- похвалилася вдова,- я знаю все!
- Це добре! Коли знаєте, то знайте, нічого не вдієш!
- З такою молодою, не знаю, чи їй виповнилося сімнадцять! Тепер ці дівчата починають надто рано,
