плесі.
97] Сонце вогненне стояло уже посередині неба,
98] Як вони здалека мури побачили, й замок, і зрідка
99] Крівлі домів, що нині могутність їх римська зрівняла
100] З небом, тоді ж Евандр царював ще в убогій державі.
101] Судна туди завертають і просто до міста прямують.
102] Цар аркадійський[279] в той день на пошану могутнього сина
103] Амфітріона[280] влаштовував свято і в лісі під містом
104] Жертву приносив богам. Паллант, його син, був з ним разом
105] І з–між юнацтва найперші, й убогий сенат; і жертовний
106] Ладан курився, й при вівтарі тепла ще кров парувала.
107] А як побачили судна високі й мужів, що у темний
108] Гай надпливали, в мовчанні налігши на весла, то зразу,
109] Вигляду цього злякавшись, зірвалися всі и залишили
110] Жертву й столи. Та відважний Паллант не дозволив їм жертву
111] Переривати, спис в руки хапає, біжить сам навпроти,
112] Й здалека з пагорба кличе: «Яка то потреба, юнацтво,
113] Змушує вас у незнану пускатися путь, і куди ви
114] їдете? Рід ваш який? Де ваш дім? Чи ви мир несете нам,
115] Чи ворожнечу?» А батько Еней тоді так відгукнувся
116] Зверху з корми, мироносну оливну тримаючи гілку:
117] «Бачиш ти Трої синів і зброю ворожу латинцям,
118] Що гордовито, ізгоїв блуденних, в бою нас прогнали.
119] Ми до Евандра прийшли,— скажіть же йому, що дарданські
120] Вибрані хочуть вожді про воєнну просить допомогу».
121] Вражений іменем батьковим, дуже Паллант здивувався.
122] «Вийди,— озвавсь він до нього,— і хто б то не був ти, із батьком
123] Сам починай розмовляти, будь гостем у наших пенатів».
124] Потім рукою піддержав його і, обнявши, правицю
125] Щиро потиснув. У ліс вони входять і річку лишають.
126] Дружньо такими словами Еней до царя тоді мовить:
127] «Найблагородніший з греків, якого мені присудила
128] Доля благати і віття в стрічках простягати[281] до нього, —
129] Не побоявсь я цього, хоч данайців ти вождь і аркадець,
130] Хоч з обома синами Атрея ти зв'язаний родом.
131] Доблесть моя, і богів віщування священні веліли,
132] Й наша спорідненість[282] , і голосна твоя слава по світу,
133] Й доля судила, щоб я добровільно з тобою з'єднався.
134] Дардан, розказують греки, ілійського города батько
135] Й перший основник, син доньки Атланта Електри, до тевкрів
136] Примандрував, а Електру Атлант породив переможний,
137] Що небозвід весь на плечах тримає. Вам батько Меркурій,
138] Що на холодних зачавши його верховинах Кіллени,
139] Майя на світ цей ясний привела сніжно–біла; а Майю
140] Велетень той же Атлант, якщо вірить переказам давнім,
141] Той же Атлант породив, що зоряне небо тримає.
142] Так в нас у кожного рід із тієї ж виводиться крові.
143] От я на це й сподівався і, замість послів сюди слати
144] І хитрувати спочатку, себе я, себе підставляю
145] Й голову сам до порогів твоїх із благанням
