потворна.
195] Не заглядав туди сонячний промінь, земля була тепла
196] Свіжою кров'ю і завжди висіли на грізних одвірках
197] Людські обличчя страшні, поблідлі в жахливому тлінні.
198] Батьком тієї потвори Вулкан був; вогнем його чорним[284]
199] Зяяв він з пащі своєї й тягар свого тіла ледь двигав.
200] Зрештою, сповнились наші бажання, настала хвилина,
201] Що принесла нам із божим приходом рятунок. Бо гордий
202] Тим, що триликого вбив Геріона і здер з нього зброю
203] Месник найбільший, Алкеїв онук, надійшов, переможець,
204] І величезні пригнав він воли; тут кругом по долині,
205] Понад рікою вони розійшлися. А Кака манила
206] Вдача злодійська і дика, щоб не залишати незнаним
207] Жодного злочину й підступу; отже, чотири найкращі
208] Ростом воли відганяє від стада, займаючи стільки ж
209] І ялівок найгарніших. Щоб ноги слідів не лишили,
210] Якби їх прямо загнав,— за хвости повтягав до печери.
211] Так обернувши слідів спрямування, сховав їх у темнім
212] Схові каміннім, і жодні ознаки, якби хто шукав їх,
213] Не завели б до печери. Як ситу із стійла худобу
214] Амфітріона нащадок вигонив і ладивсь в дорогу,
215] То на відході воли заревли, і всі гори й діброви
216] Жалібним ревом заповнили й стогоном, їх покидавши.
217] В відповідь їм і телиця одна у великій печері
218] Теж заревла з запертя і позбавила Кака надії.
219] Тут спалахнуло від болю Алкідове серце і жовчі
220] Чорної сповнилось в шалі; вхопив він у руки тяжезну
221] І сукувату дубину й на гору побіг піднебесну.
222] Вперше ми Кака тоді на власні побачили очі,
223] Як метушивсь він од страху, як швидше від самого Евра
224] Втік у печеру, бо той переляк окрилив йому ноги.
225] Там зачинився, й ланцюг розірвавши, звалив величезний
226] Камінь, який на ретязь залізний майстерно завісив
227] Батько, і засув засунув в одвірки і так укріпився.
228] От тірінтієць у шалі з'явився, і доступу вгору
229] Пильно шукає, і водить усюди очима, й зубами
230] Люто скрегоче. Й так тричі, палаючи гнівом, обходить
231] Верх Авентіну, і тричі даремно старається зрушить
232] Скельні пороги, і тричі з утоми в долині сідає.
233] Ззаду печери здіймалася там звідусюди урвиста
234] Скеля шпиляста із гострого каменю, дуже висока —
235] Звідки не глянеш, на гнізда для хижого птаства придатна.
236] Скелю цю — верх її— вліво, у напрямі річки, схилив він,
237] З правого боку підперши,— стрясає в найглибших основах,
238] Зрушує з місця її і помахом дужим штовхає,
239] Так, наче громом ударило, аж береги розступились
240] І перелякані хвилі потоку назад подалися.
241] І відчинилась печера,— Какові ті величезні
242] Царські чертоги,— і темні відкрилися там погребища.
243] Наче під натиском сили якої земля б
