знайомий
390] Мозок йому розпалив у костях, їх ослабивши млостю.
391] Так от, як часом із грому ясного зірвавшись, вогниста
392] Блискавка смугою світлого сяйва у хмарах заграє.
393] Жінка, свідома краси, була рада із підступу свого.
394] Вічним коханням покорений, батько їй так повідає:
395] «Чом так далеко причин ти шукаєш? Де ж ділось, богине,
396] В тебе довір'я до мене? Якщо б піклувалась так само
397] Ти вже раніш, то озброїть троянців було б ще можливо;
398] Не боронили б, напевно, ні батько всесильний, ні доля
399] Трої стояти й Пріамові років ще десять прожити.
400] Як воювати тепер ти готуєшся й задум цей маєш,—
401] Все, що я захистом здолаю своїм, обіцяю, що зможу
402] Викувать я із заліза чи вилить його із електру [296],
403] Що лише зможе вогонь із повітрям,— облиш ці благання
404] І перестань в свої сили не вірить». Із цими словами,
405] Впав із жагою в обійми жадані, і, любій дружині
406] Ніжно до лона схилившись, поринув у сон безтурботний.
407] По відпочинкові першім, як ніч, півшляху перейшовши,
408] Сон віджене, як жінка, що їй із куделі нужденно
409] Жити судилося й хистом Мінерви, вогонь роздуває
410] Й вистиглий попіл, щоб ночі додать до роботи, й рабиням
411] Довгої праці при світлі усім завдає, щоби чистим
412] Ложе подружнє самій зберегти і мати можливість
413] Виховать діток маленьких,— точнісінько так і могутній
414] Владар вогню не пізніше тієї хвилини з м'якого
415] Ложа встає й поспішає на кузню до праці своєї.
416] Біля Сіканії, там, де Еолова близько Ліпара,
417] Скелями острів підноситься вгору, що завжди димляться,
418] А під тим островом б'ють із печери в розколинах Етни
419] Дужі громи у розжарених горнах циклопів, і сильно
420] В вухах гримить від ударів тяжких у ковадла, сталева
421] Маса халібська аж прискає в гарті, коли у горнилах
422] Жар роздувають. Вулканів тут дім[297] і весь обшир Вулканів.
423] Владар вогню сюди саме й зійшов із високого неба.
424] У величезній печері залізо кували Циклопи:
425] Бронт, і Стероп, і голий Піракмон. Громи в їх долонях —
426] Ті, що батько скидає їх стільки із неба на землю,
427] Вже відшліфовані трохи, частково іще не готові,—
428] Ще добавляли до них по три промені граду й три зливи,
429] Три із червоного жару і три із крилатого вихру.
430] Ще домішали і ясність жахливу до творива того,
431] Гуркоту й жаху дали ще і гніву, що блискавки мече.
432] Далі іще й колісницю для Марса ладнали крилату,—
433] Він–бо до бою на ній і мужів, і міста спонукає.
434] В іншому місці егіду кували, Паллади гнівної
435] Зброю страшну; і зверху старанно її прикрашали
436] Зміїв лускою та золота блиском. На грудях богині
437] Скрутні різьбили зміїні й подобу самої Горгони,
438] Що повертає очима, хоч шия відрізана в
