Вже крізь відкриті ворота виходили вершники в поле;
586] Вирушив перший Еней і Ахат його вірний, за ними
587] Інші троянські вельможі; Паллант у середині їхав;
588] Здалеку видно хламиду його й розмальовану зброю,—
589] Наче Люціфер ясний, в Океанових хвилях омитий,
590] Поміж ясними зірками Венері з усіх найлюбіший,
591] В час, коли людям своє він священне покаже обличчя
592] Й темінь розгонить. На мурах стоять матері там у страху,
593] Стежать за хмарами пилу й військами, що крицею сяють.
594] Збройно вони через хащі, де шлях їм найближчий, проходять,
595] Гомін лунає, по четверо в ряд вони їдуть, на порох
596] Поле копитами збили. Є гай там великий близ річки
597] Цери холодної, здавна святий він для цілого краю.
598] Вколо віночком його оточили горби, а ялиці
599] Поясом чорним його вперезали. Як кажуть, пеласги
600] Давні, що перші колись оселились в латинській країні,
601] Гай посвятили Сільванові, богу ланів і худоби,
602] И день встановили святковий. Відтіль недалеко в безпеці
603] І абором Тархон стояв і тірренці, що їх ціле військо
604] Можна побачить було із вершини горба, що на полі,
605] Й табору всю широчінь. Сюди ж то, потомлене дуже,
606] Батько Еней завертає й до бою готове юнацтво,
607] Щоб підкріпитись самим та дати і коням спочити.
608] З хмар прибула піднебесних у сяйві божистім Венера,
609] Світла, дари несучи. І як тільки побачила сина
610] В закутку самім долини, за зимними водами річки,
611] Радо йому об'явившись, отак промовляє: «Дари ось,
612] Мною обіцяні, маєш, що їх спорудив своїм хистом
613] Мій чоловік, щоб ти не вагався, мій сину, до бою
614] Викликать гордих лаврентів чи Турна палкого». Сказала
615] Так Кітерея і сина голубить, обнявши, й блискучу
616] Зброю під дубом навпроти складає. Він з божого дару
617] Радий, із честі такої й натішитись ним він не може,
618] Сам по порядку те все оглядає й дивує з усього,
619] Ще й обертає в руках, до плечей приміряє: шолом тут,
620] Що так страшить своїм гребнем і полум'ям грізно палає,
621] Й меч смертоносний, і панцир великий із міді твердої,
622] Що червоніє криваво, такий, як та темная хмара,
623] Що, загорівшись від променів сонця, палає в просторах,
624] І наколінники легкі, із золота литі й електру,
625] Й спис, і поверхня щита, що не легко її описати.
626] [302]Саме на ньому володар вогню, у пророцтвах умілий,
627] Знаючи будучність, вирізьбив славні діла італійців,
628] Римські тріумфи і ціле потомство прийдешнє, що вийде
629] З роду Асканія, й війни, що будуть, одна за одною.
630] [303]Й матір–вовчицю він там зобразив, що у Марса в печері,
631] Зелом порослій, лежить,— до сосків припадаючи разом,
632] Граються двоє хлоп'ят і ссуть свою матір безстрашно.
633] Шию свою ізігнувши дугою, вона тих хлоп'яток
