збройно
886] Вхід захищали до міста, і тими, хто рвавсь на ту зброю.
887] Дехто з невпущених перед очима батьків, що ридали,
888] Стрімголов під величезним напором у рів полетіли,
889] Інші наосліп, віжки пустивши, немов таранами,
890] Б'ють із розгону у брами і двері, на засуви взяті.
891] А матері у найвищому розпалі бою з тих мурів
892] (В них–бо загибель Камілли зміцнила любов до вітчизни)
893] Кидають стріли руками тремтячими, й палі з твердого
894] Дуба, і, замість залізної зброї, обсмалене кілля,—
895] Гаряче перші бажають умерти за батьківське місто.
896] В лісі тим часом жахлива та вістка наповнює страхом
897] Турнове серце, бо Акка великий неспокій нагнала:
898] Знищені вольсків загони, загинула в битві Камілла,
899] Вторгся до них уже ворог і, Марсовим сильний сприянням,
900] Все він захоплює, й страх аж до мурів сягає високих.
901] Турн, розлютившись (була–то Юпітера воля сувора),
902] Враз покидає узгір'я й ліси недоступні лишає.
903] Ледве зійшов він з очей і в чистеє поле подався,
904] Батько Еней, ізвором відкритим в той час увійшовши
905] Й переступивши хребет, із темного лісу виходив.
906] Так от обидва із військом до мурів вони поспішали
907] Й зовсім близенько один біля одного враз опинились.
908] Тільки–но глянув Еней на поля, що їх курява вкрила,
909] Бачить здаля, як ряди лаврентійські в полях розвернулись.
910] Також і Турн упізнав Енея суворого в зброї,
911] Близький вчуваючи тупіт копит і коней іржання.
912] Зразу вступили б у бій, почалась би тут січа шалена,
913] Але рожевий повів уже Феб аж до хвиль іберійських[431]
914] Втомлених коней купать, і днем поступивсь перед ніччю.
915] Стали під містом вони табори свої валом кріпити.
КНИГА ДВАНАДЦЯТА
