/>
636] Що тепер діять і як нам велить рятуватися доля?
637] Бачив на власні я очі Муррана,— а більшого друга
638] В мене немає,— як кликав мене він на поміч, великий,—
639] Муж той сконав від великої рани. Загинув, сердега,
640] Там і Уфент, ганьби щоб не бачити нашої,— тевкри
641] Тіло забрали і зброю його. Хай домівки руйнують?
642] Ще лиш бракує цього. Чи правиця моя не докаже,
643] Що помиляється Дранк? Чи, може, втечу тепер звідси,
644] Й свідком ще буде земля ця, як Турн утікає? Чи дуже
645] Тяжко вмирати? Батьків моїх духи, ох, будьте до мене
646] Ви хоч прихильні, як з неба боги вже такі не ласкаві.
647] Чистою з вами душею з'єднаюсь без цеї провини;
648] Не покажуся ніколи негідним батьків моїх славних».
649] Ледве промовив це, Сак над'їжджає крізь військо вороже,
650] Кінь його піною вкритий, стрілою ворожою тяжко
651] Зранений вид; він влетів і по імені Турна благає:
652] «Турне, одна лиш надія в тобі,— над своїми ти зглянься!
653] Все, наче грім, розбиває Еней і загрожує збройно
654] Замки італів найвищі в руїну усі обернути.
655] Вже смолоскипи летять на покрівлі; до тебе обличчя
656] Й очі до тебе звертають латини; не відає навіть
657] Сам цар Латин, кого з вас обрати за зятя, союзом
658] З ким поєднатись. А ще, на добавок до того, цариця,
659] Що найвірніша була тобі, руки на себе наклала
660] Й, пойнята страхом, втекла з цього світу. А там при воротях
661] Сам лиш Мессап і завзятий Атінас повздержують наступ.
662] Лавами їх вороги навкруг обступили густими,
663] Вістрями їжиться нива залізна. Ти ж в травах порожніх
664] Крутишся возом». Картина оця, така різнорідна,
665] Аж приголомшила Турна, і, дивлячись вдаль непорушно,
666] Мовчки стояв він. Все разом у серці однім вирувало —
667] Сором великий, і змішане з смутком безраддя, й кохання,
668] Що так шалено у грудях буяло, й свідомість одваги.
669] Щойно розвіялась мла, і до світла вернувсь його розум,
670] Очі палаючі він до мурів тоді повертає
671] З серцем тривожним і, ставши на повіз, на місто велике
672] Дивиться пильно. Під небо там знявся пожар, цілу вежу
673] Вже охопив і по поверхах грає; ту вежу, яку він
674] Сам збудував, бруси позбивавши, і витягнув вгору,
675] Сподом колеса підвів, ізверху містки приладнавши.
