високій
715] Чи на верхів'ях Табурна бики два, в бою десь зустрівшись,
716] Чола ворожі один проти одного звернуть, і з жаху
717] Їх пастухи відступають, і вся череда заніміє;
718] В страху телиці стоять і чекають усі, бо не знають,
719] Хто буде в лісі хазяїн, за ким череда попрямує.
720] І з величезною міццю вони себе ранять взаємно
721] Й колють рогами, впираючись, дужими; кров'ю рясною
722] Шиї змивають і груди, а рев їх по лісу лунає.
723] Так поміж себе й троянець Еней, і син Давна геройський
724] Вдарили спершу щитами, що гуркіт пішов аж до неба,
725] Сам же Юпітер, зрівнявши вагу, терези встановляє
726] Й долі дві різні обох їх кладе, кого бій цей погубить,
727] Смерть в який бік переважить. Тут кинувся Турн — він гадає,
728] Що це безкарно обійдеться все,— і вгору піднісши
729] Меч, цілим тілом подався за ним і рубає; троянці
730] Ахнули тут, і латини злякались, в напрузі чекає
731] Військо обабіч. Та меч віроломний зламався і був би
732] В розпалі бою бійця на загибель лишив, якби втечі
733] Він рятівній не віддавсь. Тікає він швидше за Евра,
734] Щойно побачив меча незнайому йому рукоятку
735] У безборонній правиці своїй. Чутка є, що коли він,
736] Вперше у бій вирушавши, сідав на запряжених коней,
737] То залишив, поспішаючи, батьківський меч свій удома
738] Й зброю Метіска, візниці, вхопив, і її вистачало,
739] Поки розсіяні тевкри тікали; в бою ж як зустрів він
740] Зброю Вулкана[452] божисту, меч людський розбивсь від удару,
741] Наче крижина, на жовтім піску лиш поблискують друзки.
742] Турн, мов безумний, тікає зі страху по полю розлогім,
743] І то сюди, то туди він непевні заточує кола;
744] Бо навкруги уже тевкри густими рядами замкнули
745] Шлях перед ним,— і звідси — болото велике, а звідти —
746] Мури стрімкі оточили. Еней, хоч коліна, стрілою
747] Ранені, недомагають, а часом і біг зупиняють,
748] Розгарячившися, кинувсь в погоню й сягає ногами
749] В п'яти того, що зі страху тікає. Як гончий собака
750] Оленя в закруті річки догонить, або в загороду
751] З пір'я червоного[453] гавкотом вже зажене безугавним,
752] Той же, засади злякавшись і кручі над берегом річки,
753] Тисячу раз навмання то у цей, то у той бік стрибає.