/>
754] Скорий умбрієць[454], проте, біля нього, вже дише на нього,
755] Ось– ось ухопить, здається, вхопив, уже клацнув зубами,—
756] Клацнув усе ж таки марно. І от тоді вереск великий
757] Зчиниться, берег і озеро аж відгукнуться, аж небо
758] Галасом тим залунає. Так Турн утікає й при цьому
759] Лає рутулів усіх, поіменно їх кличе, благає,
760] Щоб хтось подав йому меч його, всім їм відомий. Еней же
761] Смертю на місці загрожує кожному, хто лиш підійде.
762] Всім їм, у жах оповитим, грозить він, що місто зруйнує,
763] Й Турнові вже наступає на п'яти, хоч сам весь у ранах.
764] П'ять раз оббігли туди вже й сюди і назад завернули.
765] Не про малу нагороду–бо тут, не про жарти ідеться:
766] Бій за життя і за Турнову кров тут ведеться завзятий.
767] З листям гірким на гіллях там росла випадково маслина,
768] Фавнові–богу присвячена здавна. Те дерево дуже
769] Всі моряки шанували, й був звичай такий, що на ньому
770] Богу Лавренту дари і обіцяну одіж, як з моря
771] Хто урятується, вішав. Та пень той священний зрубали
772] Тевкри, щоб місце для бою було. Спис стримів там Енеїв,
773] Там він застряг, як летів, і стирчав у гнучкому корінні.
774] Тут Дарданід нахилився й хотів його вирвать руками,
775] Щоб досягнути того ним, кого був ніяк не спроможний
776] В бігу догнати. І от тоді Турн, непритомний зі страху:
777] «Зглянься,— благає,— о Фавне, і ти, милосердная Земле,
778] Зброю підтримай мою, шанував–бо місця я священні,
779] Ті, що їх так зневажають війною Енеєві люди».
780] Мовив він так і не марно по божу звернувсь допомогу.
781] Бо хоч і довго Еней над корінням цупким клопотався,
782] Вирвать не міг його,— так, мов зубами, там спис той тримало.
783] Поки завзято він там налягав і мозолився тяжко,
784] Вигляд Метіска, візниці, знов Давнова доня прибрала
785] Й братові меч подала. Обурило дуже Венеру
786] Те, що наважилась німфа на діло таке, тож підходить
787] І з–під коріння глибокого спис вона той витягає.
788] Ті ж, озброєнням горді обидва й піднесені духом,
789] Цей — у надії на меч свій, а другий — на спис і відвагу,—
790] Стали один проти одного й Марсовим дишуть змаганням.
791] А до Юнони тим часом, яка на бої споглядала
