надаремно, й ви, батьківський духу та тіні,
82] Бо не судилось Італії землі, святі її ниви,
83] И Тібр авзонійський,— який він, не знаю,— з тобою шукати».
84] Так він промовив, і тут з пресвятого найглибшого місця
85] Вуж вилізає великий, слизький, із сьома обручами[137],
86] Легко могилу в сім звоїв обвив він, як повз понад вівтар.
87] Синьо–зелені пружки на хребті пробігають у нього,
88] Блиском вогненним цяток золотиста луска його грає;
89] Наче веселка у хмарі, як сонце засвітить навпроти,
90] Тисячі барв розсипає. Еней остовпів з того дива.
91] Той же, у довгому звої, повзе поміж чаші і легкі
92] Келихи, й жертви поївши, без перешкод у могилу
93] Глибоко лізе і залишки жертви на ній покидає.
94] Цим заохочений, жертву він батькові далі приносить, —
95] Хто це, не знає, чи дух цього місця[138], чи батьків слуга — більше
96] Ріже він двоє ягняток і стільки ж свиней за обрядом,
97] Ще й чорноспинних волів стільки ж само; потому зливає
98] З келихів вина і духа Анхіса великого кличе,
99] Й духів запрошує тих, що їх можуть пустить з Ахеронту.
100] І товариство, хто як із них може, дари всі приносять
101] Радо й складають на вівтарі, ріжуть волів, розставляють
102] Мідяний посуд; а інші, простершись на травах, рожнами
103] Жар під котли підгортають, печеню із м'яса готують.
104] День, на який так чекали, наблизився, врешті, дев'яту
105] В сяйві яснім привезли Фаетонові коні Аврору.
106] Вістка про ігри і слава Ацеста сусідів з'єднала.
107] Людно і весело на узбережжі, зібралися, раді
108] Бачить героїв Енея, а інші й змагатись готові.
109] Спершу поклали в середині кола усі нагороди,
110] Всім перед очі, зелені вінки, і триніжки святії,
111] Й пальми, щоб їх переможцям роздати, і зброю, й багряні
112] Шати, також і золота, й срібла таланти[139] поклали.
113] Знак дає з валу сурма, що ігри початися мають.
114] Перші пливуть, щоб змагатись, із цілого флоту чотири
115] Вибрані судна, однаково сильні у них були весла.
116] Вивів на гони Мнестей із гребцями завзятими «Кита»
117] (Скоро Мнестей італійцем і предком став Мемміїв роду),
118] Вів величезну «Хімеру» Гіант, наче місто величне;
119] Молодь троянська розгін їй дає, на трьох вони лавах
120] Сіли рядами, і весла в три черги вони підіймають.
121] Далі й Сергест, що від нього дім Сергіїв має наймення,
122] Плине з «Кентавром» великим, за ним і Клоант на блакитній
123] «Сціллі», той самий, що був твоїм предком, Клуентію римський.
124] Є там на морі, із берега видно, є скеля, покрита
125] Піною, схована в водах віддавна, і хвилі бурхливі
126] Б'ються об неї, як бурі зимові всі зорі затягнуть
127] Хмарами; лиш коли тихо й спокійно, вона, мовчазлива,
128] З хвиль виринає, чайок улюблена сонячна пристань.
129] Батько Еней устромив на скалі цій з зеленого дуба
130] Віху на те, щоб знали плавці, доки їм