Приміром, у далекому минулому кури мали на лапах перетинки. Ген, що відповідає за ці перетинки, нікуди не зник, а просто “вимкнувся”. Якщо “ввімкнути” цей ген знову, то теоретично можна створити курей з перетинками на лапах. Аналогічно, тіло людей колись було вкрите шерстю. Однак ми втратили шерстяний покрив, коли почали пітніти, що є дуже ефективним способом регулювання температури тіла. (Собаки не мають потових залоз і тому охолоджуються відсапуючись.) Ген, що відповідає за шерстяний покрив у людей, очевидно, й досі існує, однак він “вимкнений”. Тож імовірно, “увімкнувши” цей ген, можна створити людей, повністю вкритих шерстю. (Дехто припускає, що саме цим можуть пояснюватися легенди про перевертнів.)
Якщо припустити, що деякі гени динозаврів, по суті, були “вимкнені” впродовж мільйонів років, але досі існують у геномі птахів, то ймовірно, що ці “сплячі” гени можна знову активувати і пробудити у птахів ознаки динозаврів. Отже, гіпотеза Докінза умоглядна, але не фантастична.
СТВОРЕННЯ НОВИХ ФОРМ життя
Усі ці розмірковування ведуть до остаточного запитання: чи зможемо ми створювати життя відповідно до власних бажань? Чи можливо не просто відроджувати давно вимерлі види, а й створювати тварин, яких ніколи не існувало? Приміром, чи могли б ми створити свиню з крилами чи якусь із тварин, що описані в давній міфології? Навіть до кінця цього сторіччя науці буде не під силу створювати тварин на замовлення. Однак вона далеко просунеться на шляху модифікації тваринного світу.
Досі обмежувальним чинником була наша здатність переносити гени. Надійно модифікувати можна лише окремі гени. Наприклад, можна знайти ген, завдяки якому певні тварини в темряві світяться. Цей ген можна виокремити й додати до геному іншої тварини, й та теж почне в темряві світитися. Сьогодні науковці навіть досліджують можливість модифікувати домашніх тварин методом додавання окремих генів.
Однак створення цілком нової тварини, на кшталт химери з грецької міфології (в якій поєднано трьох різних тварин), вимагає перенесення тисяч генів. Аби створити свиню з крилами, треба перенести сотні генів, що відповідають за крило, й допасувати до них відповідно всі м’язи й кровоносні судини. Це значно перевищує можливості сучасної науки.
Однак сьогодні вже з’явилися деякі дані, що можуть наблизити цю футуристичну перспективу. Біологи з подивом виявили, що гени, які описують загальну схему тіла (від голови до п’ят), розташовані в хромосомах у тій самій послідовності, що й відповідні органи в тілі. Це так звані
До того ж існують так звані керівні гени, що, ймовірно, контролюють властивості багатьох інших генів. Маніпулюючи жменькою керівних генів, можна водночас маніпулювати властивостями десятків інших генів.
Озираючись на історію еволюції, ми бачимо, що Матінка Природа створювала загальний план тіла майже так само, як архітектор створює креслення. Геометричні схеми об’єктів розташовані на кресленнях у такій самій послідовності, в якій вони реально з’являються на місцевості. Крім того, креслення виконують за модульним принципом: схеми окремих елементів з’єднують в одну загальну схему.
Отже, людина може навчитися створювати цілком нових тварин- гібридів, використовуючи модульність геному; крім того, генну інженерію можна застосовувати й до людей, зокрема відродити за допомогою біотехнологій відомих історичних постатей. Ланца вважає, що доки з останків давно померлої людини можна добути не- ушкоджену клітину, доти й можна повернути цю людину до життя. У Вестмінстерському абатстві у нас дбайливо зберігаються тіла давно померлих королів і
