Фізика майбутнього

допомогою комп’ютерів можна проаналізувати історію цього гена, й аналіз свідчить, що за минулі п’ять-шість мільйонів років, відколи наші предки відділилися від шимпанзе, цей ген мутував п’ятнадцять разів, що збігається в часі зі збільшенням людського мозку. Порівняно з нашими родичами- приматами, в людини цей важливий ген змінювався найшвидше.

Іще цікавіша ділянка геному має назву HAR1 і містить лише 118 “літер” генетичного алфавіту.²⁶ У 2004 році виявили, що відмінність між шимпанзе й людьми в цій ділянці становить лише 18 “літер”, чи азотистих основ. Шимпанзе й кури розділилися 300 мільйонів років тому, однак пари основ у ділянці HAR1 у них відрізняються лише на дві “літери”. Це означає, що регіон ДНК HAR1 залишався дивовижно стабільним упродовж мільйонів років еволюції - аж доки не з’явилась людина. Тож можливо, що гени, які роблять нас людьми, містяться саме тут.

Однак є одне ще важливіше досягнення, що додає вірогідності припущенню Докінза. Науковцям уже вдалося секвенувати повний геном нашого найближчого генетичного родича - давно вимерлого неандертальця. Можливо, комп’ютерний аналіз геномів людини, шимпанзе й неандертальця дасть змогу реконструювати геном “відсутньої ланки” за допомогою чистої математики.

ЧИ ВАРТО ПОВЕРТАТИ НЕАНДЕРТАЛЬЦЯ?

Імовірно, що сучасна людина й неандерталець розділились приблизно 300 000 років тому. Проте ці істоти вимерли в Європі близько 30 000 років тому. Довгий час уважалось, що добути з клітин давно вимерлих неандертальців ДНК, придатну до використання, неможливо.

Однак 2009 року оголосили, що команда науковців під керівництвом Сванте Паабо з Інституту еволюційної антропології товариства Макса Планка в Ляйпціґу створила перший чернетковий варіант повного геному неандертальця, проаналізувавши ДНК шести неандертальців. Це було епохальне досягнення. Як і очікувалось, геном неандертальця виявився дуже подібним до геному людини (обидва містять по 3 мільярди пар основ), проте й відрізняється від нього в деяких важливих аспектах.

Антрополог Річард Кляйн зі Стенфордського університету, коментуючи працю Паабо і його колег, зауважив, що ця реконструкція ДНК, можливо, дасть відповіді на давні питання стосовно поведінки неандертальців - зокрема чи вміли вони говорити. Люди, порівняно з шимпанзе, мають у гені FOXP2 дві конкретні зміни, які, зокрема, дають нам змогу вимовляти тисячі слів. Докладний аналіз свідчить, що неандерталець мав у гені FOXP2 ті самі дві генетичні зміни. Тож можна припустити, що неандерталець умів вимовляти слова так само, як людина.

Оскільки неандертальці були нашими найближчими генетичними родичами, вони надзвичайно цікавлять наукове товариство. Дехто з науковців заводить мову про те, що колись можна буде відтворити ДНК неандертальця й імплантувати в яйцеклітину, з якої одного чудового дня розвинеться живий неандерталець. У такому разі неандерталець - після тисяч років неіснування - знову ходитиме поверхнею Землі.

Джордж Черч із Медичної школи Гарварда обчислив, що повернення неандертальця до життя коштувало б лише ЗО мільйонів доларів, і навіть запропонував план дій, як цього можна досягнути. Спочатку треба поділити весь геном людини на відрізки по 100 000 пар основ. Кожний такий відрізок слід умістити в бактерію і генетично змінити так, щоб він відповідав геному неандертальця. Тоді ці змінені відрізки ДНК належить знову зібрати докупи, щоб з них утворилась ціла ДНК неандертальця. Потім цю клітину треба “перепрогра- мувати”, тобто повернути до ембріонального стану, й імплантувати в матку самки шимпанзе.²⁷

Однак Річард Кляйн висловив цілком правомірну тривогу, запитавши: “І де ви збираєтеся їх тримати - в Гарварді чи в