революцією, яка забезпечила вдосталь продовольства й інших ресурсів. У двадцятому сторіччі чисельність світового населення сягнула нових висот, зрісши за період від 1950 до 1992 року більш, ніж удвічі: з 2,5 мільярда вона сягнула 5,5 мільярда. Сьогодні населення світу становить 6,7 мільярда. Щороку до людської раси додається 79 мільйонів людей - це перевищує населення цілої Франції.24
Як наслідок, людству вже неодноразово пророкували кінець світу, однак досі все якось обходилось. Іще 1798 року Томас Мальтус попереджав нас про те, що станеться, якщо населення Землі зросте настільки, що їжі на всіх не вистачатиме. Це може призвести до голоду, бунтів, падіння урядів, масового вимирання людей, і так триватиме, аж доки не встановиться нова рівновага між населенням і ресурсами. Оскільки обсяг продовольчих ресурсів збільшується з часом тільки лінійно, а населення зростає експоненціально, то здавалося неминучим те, що рано чи пізно в світі настане криза. Мальгус передбачав настання масового голоду до середини дев’ятнадцятого сторіччя.
Однак у дев’ятнадцятому сторіччі населення світу перебувало тільки на початковій стадії великого зростання, і в зв’язку з відкриттям нових земель, заснуванням колоній, збільшенням запасів продовольства і т. д. катастроф, які прогнозував Мальтус, так і не сталося.
У 1960-х роках з’явилось іще одне пророцтво в стилі Мальтуса: незабаром на Землі станеться шалений демографічний вибух і до 2000 року земній цивілізації настане кінець. Це пророцтво не справдилось. Завдяки “зеленій революції” обсяги продовольства істотно зросли. Статистичні дані свідчать, що продовольчі ресурси зростали швидше, ніж населення Землі, і це тимчасово спростувало логіку Мальтуса. За період від 1950 до 1984 року виробництво зерна зросло більше, ніж на 250 відсотків, переважно завдяки новим добривам і новим агротехнологіям.
1 цього разу все обійшлося. Однак сьогодні населення Землі зростає швидкими темпами, і дехто стверджує, що ми от-от досягнемо межі можливостей Землі створювати продовольчі ресурси.
Виробництво продовольства починає сповільнюватись - це стосується водночас і виробництва зерна і морепродуктів, і це не віщує нам нічого доброго. Головний науковий радник уряду Великої Британії попереджає, що до 2030 року зростання населення в поєднанні зі скороченням обсягів продовольства й виробництва енергії може стати серйозною проблемою. Як стверджує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, до 2050 року людству доведеться виробляти на 70 відсотків більше їжі, щоб прогодувати додаткових 2,3 мільярда людей, інакше катастрофи не минути.
Можливо, ці прогнози недооцінюють реальний масштаб проблеми. Сьогодні сотні мільйонів людей у Китаї та Індії піднімаються до рівня середнього класу, і ці люди схочуть мати всі ті атрибути заможного життя, що їх вони бачили в голлівудських фільмах: два авта на родину, просторий будинок у передмісті, гамбургери й картоплю фрі тощо - і це може виснажити ресурси планети. Лестер Браун, один із провідних екологів світу й засновник Інституту всесвітнього спостереження у Вашингтоні, зізнався мені, що Земля, ймовірно, не зможе забезпечити стилю життя, властивого для середнього класу, стільком сотням мільйонів людей.
НАДІЯ ВСЕ Ж ЗАЛИШАЄТЬСЯ
Однак промінчик надії таки залишається. Контроль народжуваності, що колись належав до заборонених тем, уже утвердився в розвинутому світі й тепер прокладає стежки у світ, що розвивається.
В Європі і Японії ми спостерігаємо скорочення населення, а не зростання. У деяких європейських країнах рівень народжуваності становить усього 1,2-1,4 дитини на сім’ю - це значно нижче від рівня відновлення чисельності населення, який становить 2,1 дитини на сім’ю. Японія має одночасно три проблеми. По-перше, її населення старішає найшвидше на Землі. Приміром, японки вже понад двадцять років утримують світову пальму першості за середньою тривалістю життя. По- друге, в Японії різко падає народжуваність. І, по-третє, уряд утримує імміграцію на дуже низькому рівні. Ці три демографічні чинники створюють сповільнену катастрофу. А Європа в цьому не дуже відстає від Японії.
