Фізика майбутнього

У фільмі Парк юрського періоду науковці добувають ДНК з останків динозаврів, імплантують її в яйця рептилій і повертають динозаврів до життя. Хоча досі ще нікому не вдалося добути з останків динозаврів ДНК, що була б придатною до використання, деякі дані свідчать, що ця мрія не така вже й абсурдна. До кінця цього сторіччя у наших зоопарках можуть з’явитися створіння, що зникли з поверхні Землі тисячі років тому.

Як ми вже зазначали, Роберт Ланца зробив перший великий крок у цьому напрямі, клонувавши бантенга - представника біологічного виду, якому загрожує вимирання. Він уважає, що було б соромно допустити, аби цей рідкісний бик вимер. Тепер він задумав новий проект: клонувати ще одного бантенга, однак протилежної статі. У ссавців стать організму визначається хромосомами X та У. Ланца впевнений, що, здійснивши невеличкі маніпуляції з цими хромосомами, він зможе клонувати з тієї самої туші бантенга ще одну тварину, але протилежної статі. Якщо так піде далі, то незабаром у зоопарках по всьому світу можна буде спостерігати, як представники давно вимерлих біологічних видів народжують малят.

Якось я вечеряв з Річардом Докінзом з Оксфордського університету, автором книжки Егоїстичний ген. Він заходить іще далі. До- кінз припускає, що колись ми зможемо воскресити багато різноманітних форм життя, які не просто перебувають на межі вимирання, а давно вимерли. Спочатку він зазначає, що через кожні 27 місяців загальна кількість секвенованих генів подвоюється. Тоді обчислює, що в найближчі десятиріччя вартість повного секвенування будь- якого геному впаде до 160 доларів. Він передбачає час, коли біологи носитимуть зі собою невеличкий пристрій, за допомогою якого зможуть за лічені хвилини секвенувати повний геном будь-якої форми життя, що їм трапиться.

На цьому Докінз не зупиняється. Він припускає, що до 2050 року ми зможемо на основі самого геному реконструювати цілий організм. Він пише: “Я вважаю, що до 2050 року ми навчимося читати мову життя. Ми вводитимемо геном невідомої тварини в комп’ютер, і той реконструюватиме не лише зовнішній вигляд цієї тварини, а й світ, у якому жили її предки, - до найменших подробиць: хто на них полював або на кого полювали вони самі, хто на них паразитував або на кому паразитували вони самі, їхні місця гніздування і навіть їхні надії й страхи”.²⁵ Цитуючи працю Сідні Бреннера, Докінз висловлює сподівання, що колись ми зможемо реконструювати геном “відсутньої ланки” між людиною й мавпою.

Це було б справді грандіозним досягненням. Як свідчать викопні рештки й ДНК, наші предки відділилися від мавп близько шести мільйонів років тому.

Наша ДНК відрізняється від ДНК шимпанзе лише на 1,5 відсотка, і в майбутньому, ймовірно, комп'ютерна програма зможе проаналізувати ДНК людини й шимпанзе і математично визначити приблизний склад ДНК спільного предка, від якого походять обидва ці види. Коли гіпотетичний геном нашого спільного предка буде реконструйовано, комп’ютерна програма відтворить його зовнішній вигляд та інші характеристики. Докінз називає цей проект Ггномом Люсі на честь знаменитих останків австралопітека жіночої статі, знайдених в Ефіопії.

Він навіть припускає, що як тільки комп’ютерна програма відтворить геном цієї відсутньої ланки еволюції, то можна буде в дійсності створити ДНК цього організму, імплантувати в людську яйцеклітину і ввести в матку жінки, яка згодом народить нашого з мавпами спільного предка.

Іще кілька років тому такий сценарій рішуче відкинули б як нереальний, однак на сьогодні вже існують деякі факти, які свідчать, що він не такий уже й абсурдний.

По-перше, ті нечисленні гени, які відділяють нас від шимпанзе, сьогодні докладно вивчають. Один цікавий момент - це ген ASPM, що відповідає за розмір мозку. Мозок предків людини збільшився кілька мільйонів років тому з незрозумілих причин. Мутація гена ASPM призводить до мікроцефалії - зменшення розміру черепа й мозку на 70 відсотків; приблизно такий мозок був у наших давніх предків мільйони років тому. Цікаво, що за