схочуть створювати “дітей на замовлення”, які здаватимуться відхиленням від норми і з яких насміхатимуться ровесники. Адже це зменшить їхні шанси на успіх у суспільстві. Одна річ - надягати на дітей недоладний одяг, а зовсім інша назавжди змінити їхню спадковість. (На вільному ринку, ймовірно, знайдеться місце і для незвичних генів, однак їх частка буде невелика, оскільки ринок керуватиметься споживчим попитом.) Найімовірніше, до кінця цього сторіччя подружжю пропонуватиметься на вибір ціла колекція генів, що здебільшого будуть призначені запобігати генетичним хворобам, однак серед них будуть і деякі гени для генетичного поліпшення. Утім, ринкових стимулів фінансувати дослідження незвичних генів буде небагато, оскільки попит на ці гени буде незначний.
Реальна загроза в цьому сенсі походитиме не від споживчого попиту, а від диктаторських режимів, яким може заманутися використати генну інженерію для власних цілей - приміром, для виховання сильніших, однак слухняніших солдатів.
Іще одна проблема може постати в далекому майбутньому, коли людство матиме колонії на інших планетах, де сила тяжіння й кліматичні умови істотно відрізняються від земних. На тому етапі, можливо, в наступному сторіччі, стане доцільно подумати про створення нової породи людей, які б могли пристосуватись до іншої сили тяжіння й інших атмосферних умов. Можливо, ці нові люди могли б споживати інший обсяг кисню, пристосуватись до іншої тривалості доби й мати іншу вагу та обмін речовин. Однак космічні подорожі ще довгий час коштуватимуть дорого. До кінця цього сторіччя ми, можливо, й матимемо якусь невеличку базу на Марсі, проте переважна більшість людей залишатимуться на Землі. В найближчі десятиріччя і навіть, напевно, сторіччя космічні подорожі будуть доступні лише астронавтам, заможним людям і, може, ще якійсь жменьці особливо витривалих ентузіастів, що прагнутимуть створити колонії в космосі.
Відтак людство не поділиться на різні космічні породи й не розселиться по різних планетах Сонячної системи чи за її межами ні в цьому сторіччі, ні, ймовірно, в наступному. У близькому майбутньому, за відсутності якихось епохальних проривів у космічних технологіях, ми здебільшого будемо й надалі прикуті до Землі.
Нарешті, є ще одна загроза, з якою людство може зіткнутися до 2100 року: генну інженерію можуть навмисне спрямувати проти нас у формі бактеріологічної війни.
БАКТЕРІОЛОГІЧНА ВІЙНА
Бактеріологічна війна стара, як світ. У давнину воїни перекидали через мури ворожих міст трупи людей, що померли від заразних хвороб, і отруювали воду в криницях трупами тварин. Дати воїнам противника одяг, заражений віспою, - іще один давній спосіб, як їх подолати. Однак сучасні технології дають змогу генетично змоде- лювати бактерії, які можуть винищити мільйони людей.
У 1972 році Сполучені Штати й колишній Радянський Союз підписали історичну угоду, що забороняла використовувати бактеріологічну зброю з наступальною метою. Проте сьогодні біоінженерні технології далеко просунулися вперед, і ця угода, по суті, втратила сенс.
По-перше, неможливо розмежувати наступальні й оборонні технології, коли мова йде про дослідження ДНК. Маніпулювати генами можна і з тією, й з іншою метою.
По-друге, генна інженерія дає змогу перетворювати мікроби на зброю, посилюючи їхню смертоносну дію або здатність поширюватись у середовищі. Колись уважалося, що Сполучені Штати й Росія володіють останніми пробірками зі збудником віспи - найбільшим убивцею в історії людства. У 1992 році один радянський перебіжчик заявив, що росіяни розробили бойовий штам віспи і навіть виготовили до 20 тон цього штаму. Із розпадом Радянського Союзу з’явився гнітючий страх, що колись терористи зможуть за гроші одержати доступ до цієї смертоносної зброї.
У 2005 році біологам удалося відновити вірус іспанського грипу, який 1918 року забрав більше життів, ніж Перша світова
