Карл Ціммер (Carl Zimmer), науковий журналіст, автор книги
Роберт Ціммерман (Robert Zimmerman), автор книги
Роберт Зубрін (Robert Zubrin), засновник неприбуткової організації
Імперії майбутнього будуть імперіями розуму. - ВІНСТОН ЧЕРЧІЛЛЬ
ВСТУП
Коли я був дитиною, два враження допомогли мені стати таким, яким я став тепер, і породили дві пристрасті, що великою мірою визначили все моє життя.
Найперше, коли мені було вісім років, пам’ятаю, як усі вчителі жваво обговорювали свіжу новину про те, що помер якийсь видатний науковець. Того вечора в газетах надрукували фотографію його кабінету з незакінченим рукописом на столі. У заголовку було сказано, що найвидатніший науковець нашої ери не встиг завершити своєї найвидатнішої праці. Що, запитував я себе, могло бути настільки важким, що такий великий науковець не зміг цього закінчити? Що могло бути аж таким складним і важливим? Зрештою це стало для мене цікавішим за будь-який детектив, захопливішим за будь-який пригодницький роман. Я мусив дізнатися, що ж було в тому неза- кінченому рукописі.
Пізніше я довідався, що того науковця звали Альберт Айнштайн, а незакінчений рукопис мав стати його коронним досягненням, його спробою створити “теорію всього” - рівняння, мабуть, завдовжки лише з дюйм, яке б розкрило таємниці Всесвіту і, можливо, дало б йому змогу “прочитати думки Бога”.
Іншим моїм доленосним досвідом дитинства був перегляд телевізійних шоу вранці по суботах - особливо серіалу
Утім, переглянувши всі серії, я почав усвідомлювати, що хоча всі лаври дістаються Флешеві, справжній герой, від якого залежить успіх серіалу, - це науковець доктор Зарков. Це він винайшов і космічний корабель, і щит, що зробив Флеша невидимим, і джерело живлення для міста в небі, і все інше. Без науковця немає майбутнього. Краса може захоплювати уяву суспільства, але всі дивовижні винаходи майбутнього - це результат праці неоспіваних, анонімних науковців.
Уже потім у старших класах середньої школи, я вирішив піти слідами цих великих науковців і перевірити деякі свої знання дослідним методом. Я хотів бути причетним до цієї великої революції, яка, я знав, змінить світ. Я вирішив сконструювати прискорювач частинок. Попросив у матері дозволу збудувати в неї в гаражі прискорювач частинок з енергією 2,3 мільйона електрон-вольт. Мати була цим трохи заскочена, але дозволила. Тоді я купив 400 фунтів трансформаторної сталі, 22 милі мідного дроту і зібрав у мами в гаражі прискорювач-бетатрон.
Раніше я вже сконструював камеру Вілсона з потужним магнітним полем і фотографував треки антиматерії. Але