пропагувати війну, коли є скептично налаштована преса, а матері хочуть знати, чому їхніх дітей примушують воювати.
У майбутньому війни теж будуть. Як сказав колись прус- ський військовий теоретик Карл фон Клаузевіц, “війна - це продовження політики іншими засобами”. Хоч у майбутньому війни не припиняться, з поширенням демократії у світі їхня природа зміниться.
(Є ще одна причина, чому вести війни складніше, коли світ стає заможнішим, а людям є що втрачати. Політичний аналітик Едвард Люттвак написав, що сьогодні розв’язати війну складніше, оскільки сім’ї стали меншими. У минулому в сім’ї було в середньому десятеро дітей; найстарший успадковував господарство, а молодші йшли або в ченці, або до війська, або ж у світ шукати кращої долі. Сьогодні ж, коли сім’я має в середньому 1,5 дитини, вже нема кому так легко поповнювати лави війська й церкви. Відтак вести війни буде значно складніше, особливо війни між демократичними державами і партизанами третього світу.) Держави ослабнуть, але на 2100 рік ще існуватимуть. Вони все ще будуть потрібні, щоб ухвалювати закони і врегульовувати місцеві проблеми. Однак влада і вплив держави істотно зменшаться, коли двигуни економічного зростання стануть спочатку регіональними, а потім і глобальними. Приміром, наприкінці сімнадцятого і на початку вісімнадцятого сторіччя — у час становлення капіталізму - держави були потрібні, щоб запровадити єдину валюту, мову, податки, а також закони про торгівлю й патенти. Національні уряди швидко позбулись феодальних законів і традицій, що стримували розвиток вільної торгівлі й фінансової сфери. Зазвичай цей процес розтягувався приблизно на сторіччя, однак ми бачили й прискорену його версію, коли Отто фон Бісмарк, “залізний канцлер”, 1871 року створив сучасну Німеччину. Так само поступ у напрямі цивілізації типу І змінює природу капіталізму, а економічна влада поступово переходить від урядів держав до регіональних об’єднань і торговельних блоків.
Це не обов’язково приведе до створення світового уряду. Є багато способів існування планетарної цивілізації. Зрозуміло, що національні уряди втратять частину влади, але яка саме влада заповнить утворену прогалину, залежатиме від багатьох історичних, культурних і національних тенденцій, які складно передбачити.
Боротьба з хворобами в майбутньому відбуватиметься в масштабі цілої планети. У давнину інфекційні хвороби насправді були менш небезпечні, оскільки населення було дуже мало. Приміром, вірус Ебола, що спричиняє невилі-
ковну хворобу, мабуть, достатньо давній, але за тисячі років його жертвами стали лише мешканці кількох сіл. Однак стрімке поширення цивілізації у раніше не заселені райони і зростання міст означають, що такі віруси, як Ебола, треба дуже ретельно контролювати.
Коли населення міст сягнуло кількасот тисяч, хвороби змогли швидко поширюватись і спричиняти справжні епідемії. Той факт, що чума вбила чи не половину всього населення Європи, свідчив - хоч як це парадоксально - про прогрес, оскільки кількість населення сягнула критичної маси, а морські шляхи з’єднали між собою давні міста по всьому світу.
Недавній спалах грипу
ТЕРОРИЗМ І ДИКТАТУРИ
Однак є групи людей, що інстинктивно опираються рухові до планетарної цивілізації типу І, оскільки розуміють, що суспільство в ній буде прогресивне, вільне, фахово обізнане, заможне й освічене. Ці сили, можливо, не усвідомлюють своїх істинних мотивів і не вміють їх сформулювати, але, по суті, вони борються проти руху людства до цивілізації типу І. До таких сил належать:
