Фізика майбутнього

розуму. Подумки ми постійно підтримуватимемо зв’язок із чіпами, розкиданими в середовищі, які беззвучно виконуватимуть наші накази.

Пригадую одну серію із Зоряного шляху, в якій екіпаж зоряного корабля Enterprise натрапляє на планету, де живуть грецькі боги. Перед землянами постав височенний бог Аполлон, гігант, який легко міг засліпити й приголомшити прибульців божественними трюками. Наука двадцять третього сторіччя була безсила проти бога, який правив небесами тисячі років тому в Давній Греції. Але щойно земляни оговтались від першого шоку, то зрозуміли, що там мусить бути якесь джерело енергії, тобто Аполлон просто подумки підтримує зв’язок із якимсь центральним комп’ютером і енергетичною установкою, що виконує його бажання. Як тільки земляни знайшли й знищили джерело енергії, Аполлон перетворився на звичайного смертного.

Це була лише голлівудська байка. Однак, якщо розвинути ті радикальні винаходи, що сьогодні здійснюються в лабораторіях, то, на думку науковців, одного дня ми теж зможемо керувати комп’ютерами телепатично, і це дасть нам владу згаданого щойно Аполлона.

БЛИЗЬКЕ МАЙБУТНЄ (ВІД СЬОГОДНІ ДО 2030 РОКУ)

ІНТЕРНЕТ-ОКУЛЯРИ І КОНТАКТНІ ЛІНЗИ

Сьогодні ми можемо з’єднуватися з інтернетом через комп’ютери й мобільні телефони. Проте в майбутньому інтернет буде всюди - в настінних екранах, на білбордах і навіть у наших окулярах і контактних лінзах. Достатньо буде моргнути - і ми вже онлайн.

Є кілька шляхів, як можна вмістити інтернет на лінзу. Зображення може передаватися з окулярів просто через кришталик ока на сітківку. Або ж зображення можна проектувати на лінзу, яка функціонуватиме як екран. Лінзу можна прикріпити до оправи окулярів, на подобу крихітної лупи ювеліра. Дивлячись в окуляри, ми бачимо інтернет, наче дивимося на кіноекран. Ми можемо маніпулювати ним за допомогою ручного пристрою, що керує інтернетом через бездротовий зв’язок. Крім того, ми можемо просто порухати пальцями в повітрі й так керувати зображенням, оскільки комп’ютер розпізнає положення пальців, коли ми ними рухаємо.

Наприклад, від 1991 року науковці в Університеті штату Вашингтон працюють над удосконаленням віртуального ретинального дисплея (ВРД), в якому червоне, зелене й синє світло лазера світить просто на сітківку. З кутом зору 120 градусів і роздільною здатністю 1600x1200 пікселів, дисплей ВРД може створити чудове реалістичне зображення, цілком порівнянне із зображенням на екрані в кінотеатрі. Зображення можна створити за допомогою шолома чи окулярів.

Ще в 1990-х роках я мав нагоду випробувати такі інтернет- окуляри. Це була одна з перших версій, яку створили науковці в медіалабораторії Массачусетського технологічного інституту. Вони виглядали як звичайні окуляри, за винятком того, що у правому кутку скла була прикріплена циліндрична лінза приблизно півдюйма завдовжки. Я міг дивитись крізь ці окуляри без жодних проблем. Але якщо по них постукати, то крихітна лінза падала й опинялась навпроти ока. Дивлячись у цю лінзу, я бачив цілий комп’ютерний екран - здавалося, він тільки трошки менший за стандартний екран. Цей екран був дивовижно чіткий, так начебто переді мною стояв комп’ютер. Тоді мені дали пристрій завбільшки з мобільний телефон, з кнопками. Натискаючи на кнопки, я пересував курсор по екрану і навіть друкував команди.

У 2010 році для однієї програми на каналі Science, де я був ведучим, я їздив на Форт Беннінґ, військову базу армії США в штаті Джорджія, щоб випробувати найновішу версію Інтернету для поля бою, яка називалась Land Warrior. Я одягнув спеціальний шолом із прикріпленим збоку мініатюрним екраном. Коли я повернув цей екран і він опинився в мене перед очима, то несподівано я побачив приголомшливу картину: ціле поле бою, де хрестиками було позначено розташування своїх військ і військ противника.