– Отже, – продовжив Іван, – основні бойові дії розгорнуться тут, з цього боку міста?
– Саме так.
– Але ж і ляхи на це розраховують, тож для боротьби з гуляйгородами стягнуть сюди найбільш можливу кількість війська і армати. Нашим вежам буде протистояти потужний вогонь десятків гармат.
– Я не розумію тебе, Іване, – знизав плечима Нечай, – ти оповідаєш те, про що мені добре відомо. Гуляйгороди спроможні витримати влучення досить великих гармат, не говорячи вже про мушкетний вогонь, до якого вони взагалі нечутливі.
– Я й не беру цього під сумнів, – не вгавав Іван. – Мене більше турбує можливість примусити їх рухатися. Але зараз не про те. Якщо поляки змушені стягнути сюди великі сили, вони тим самим оголюють оборону на інших дільницях, чи не так?
Нечай посміхнувся.
– Он ти про що! Ну, не гнівись, пане Іване, ми тут з гетьманом теж не корову з глини ліпили, теж думалигадали, як нам краще ляха обійти. Хоча й найбільша кількість жовнірів, без сумніву, збереться саме тут, штурм протилежної стіни, як і двох інших, буде мало схожим на прогулянку. Укріплення залишаться, а на них і малий відділ війська буде спроможний витримати атаки тисячного загону. Одне слово, атаки на решту валів Збаража доручено татарам ІсламҐерая.
Іван покрутив головою:
– Не найкраща думка.
– Ну що ти будеш з таким робити! – обурився Нечай. – Це думка твого гетьмана, сотнику.
– І все ж я не змінюю свого ставлення – то не найкраща думка!
– Що ж запропонуєш ти?
– Даниле, татари не підуть на штурм, обмежаться обстрілом валів, тобі це відомо не гірше ніж мені. Тож тисячний загін добрих козаків зумів би тут зробити багато більше, аніж уся кримська орда.
– І тим загоном має стати сотня мого полку на чолі з Богуном, – докінчив за Івана Нечай.
– У загальних рисах саме так.
– А як щодо викладу твоїх думок Хмельницькому особисто? Розумієш, ми працювали над планом сьогоднішнього штурму кілька ночей, тож мені здається, що йому вельми не сподобається втручання у справи генеральної старшини.
Іван не розгубився:
– Веди мене до гетьмана.
Нечай якусь мить помислив, після чого посміхнувся і поплескав Богуна по плечу.
