Хроніки Нарнії. Срібне крісло

-  Але зрештою, що в тому доброго? Ми ж не там - ми тут. І ми в жоден спосіб не можемо туди потрапити. Чи можемо?

-  Оце й мене весь час цікавить, - сказав Юстас. - Коли ми повернулися з Того Місця, Дехто сказав, що двоє малих Певензі (це ті мої двоє кузенів) ніколи не зможуть потрапити туди знову. Це був їхній третій раз, розумієш. Думаю, вони використали свою порцію. Але Він не сказав, що я не зможу. Напевно, він би мусив так сказати, хіба мав на увазі, що мені ще доведеться повернутися. І мені просто не сила не думати, чи можемо ми... чи могли б ми...

-  Хочеш сказати, зробити щось, аби це сталося?

Юстас кивнув.

-  Ти припускаєш, нам треба намалювати коло на землі... вписати в нього дивні знаки... стати всередину й читати закляття та магічні формули?

-  Ну, - відповів Юстас, після того як тяжко замислився на хвильку, - здається, саме про такі речі я думав, хоча так і не зробив. Але тепер, коли дійшло до справи, я вважаю, що всі ці кола та інші штуки - бридня. Гадаю, йому б це не сподобалося. Це б виглядало так, ніби ми вважаємо, що можемо його до чогось змусити. Але ж насправді ми можемо його тільки просити.

-  Про кого це ти весь час говориш?

-  В Тому Місці вони називають його Аслан, - відповів Юстас.

-  Яке дивне ім’я!

-  І вполовину не таке дивне, як він сам, - побожно сказав Юстас. - Але давай поквапимося. З цього ж не буде нічого поганого, якщо просто просити. Давай станемо плече до плеча, отак. І витягнемо руки перед собою долонями вниз - так, як вони робили на острові Ра- манду...

-  На якому острові?

-  Я тобі іншим разом про це розповім. І може, йому б сподобалося, якби ми стояли лицем на схід. Так, де в нас тут схід?

-  Я не знаю, - сказала Джилл.

-  Ось тобі одна з дівчачих загадок - вони зовсім не знають сторін світу, - сказав Юстас.

-  Ти теж не знаєш, - обурилася Джилл.

-  Звісно знаю, тільки ти мене весь час перериваєш. Я вже розібрався. Отам схід, треба стати лицем до лаврів. То що, ти будеш повторювати за мною слова?

-  Які слова? - спитала Джилл.

-  Слова, які я збираюся говорити, ясна річ, - відповів Юстас. - Отож...