- Я спостережлива, - сказала вона, мов одрізала. - І здобула вчора багато цінних знайомств… Не знаю, чи збережуться вони після всього цього жаху. Усі без винятку гості ночували в палаці, а підозрілих, на кшталт мене, взагалі не бажали відпускати, грозили кинути до камінного мішка, уже й ката запросили…
- Ката?!
- Зі мною не було нікого, хто міг би за мене поручитися, - сухо сказала Ора. - Нас таких було дев’ятеро - не знайомих королю особисто, хто не бував на прийомах раніше, хто дістав запрошення всіма правдами й неправдами. Четверо панів і п’ять пань. Нас загнали в одну кімнату… Коли прийшов кат, дами почали непритомніти, а їхні кавалери повзали на колінах, запевняючи, що не причетні до провокації й убивства князя.
Я мовчав.
- Над ранок нас випустили, - зітхнула Ора. - Тільки одного кинули до темниці - якогось дурника, який здумав обурюватися й волати про свої права…
- Пробачте, - сказав я глухо. - Я справді не думав…
- Вірю, - Ора підвелась. - А тепер дозвольте відкланятись. Закону Терезів справді дотримано, мій обов’язок виконано, прощавайте, пане Хорте зі Таборе.
- Якщо я винен… - пробелькотів я.
Двері за візитеркою зачинилися.
“Не плутайте магічні предмети з магічними об’єктами, а ті, натомість, - із магічними суб’єктами. Запам’ятайте - Велика Ложка, Швидкі Чоботи, Жорстока Скрипка, Брехливе Дзеркало тощо - усе це магічні предмети. Свіже Джерело - уже магічний об’єкт; він територіально фіксований. Зазвичай, над Свіжими Джерелами будують королівські палаци. Можливість черпати з Джерела має тільки особа королівської крові - коли добути воду намагається хтось некоролівського походження, Джерело висихає, “ховається”. Свіже джерело називають ще Живим Джерелом, однак рідина, що виливається з нього, не має жодного відношення до легендарної живої води, хоча й використовується у фармакології для виготовлення деяких сильнодіючих ліків. Будинок Одягу - теж магічний об’єкт, а от Сітьовий Чорнорот - магічний суб’єкт… Це практично невловима істота, схожа на павука, але харчується не мухами й не кров’ю, а негативними емоціями. Сидячи в павутинні над дорогою з пожвавленим рухом, Чорнорот випускає потоки образ у бік перехожих - і росте як на дріжджах, поглинаючи потоки-відповіді лайки й образ…”
Я сидів над купою камінчиків, водив долонею, відчуваючи дотик чужої волі, і думав, що робити далі, коли в двері знову постукали:
- Пане, цього разу вас питає якийсь маг… Він каже, що він на королівській службі… Я боюся, мій пане, краще його прийняти…
- Клич, - сказав я уривисто.
Потім витягнув із футляра справжнє замовляння Кари й утопив у широкому рукаві халата. Сили мої відновилися менш як
