терміну!
З другого боку, якщо Март зі Гороф виявиться тим, кого ми шукаємо… Що ж, всевладдю моєму вже завтра може настати кінець?!
Я не втримався, простягнув руку і на кріслі, впритул присунутому до ліжка, намацав футляр із заклинанням. Класти боввана під подушку я не насмілювався - ще роздавлю вві сні ненароком…
Муляж був шерехатий і, здається, теплий. Що як не карати зі Горофа завтра? Що як лише з’ясувати ступінь його провини, а розплату відкласти ще на… на чотири місяці? Адже неправильно ж ось так, запросто, розставатися з могутністю. Ще й половини відміряного строку не пройшло…
Чи зможу я поставити Горофа на коліна, як бастарда? Чи зможу…
Слабкий шерех привернув мою увагу. Я схопився - саме вчасно, щоб перехопити сабаю, яка наполовину пролізла крізь прути вентиляційної решітки. Лаючись на всі заставки, я перевірив скриньку й ланцюг - так і є, гнилизна, іржа, проклята інформація без пояснення причин бажала бути вільною…
- Спалю, - спересердя пообіцяв я. - У каміні.
Здалося мені - чи шкіряний корінець справді покрився сиротами?
Я розгорнув сабаю бездумно, ніякої особливої мети не ставлячи; очі мої - нічним зором, тому що вогню я так і не запалив - зупинились на рядку:
“…як значне, на службі не перебув., колишн. член драко-клубу…”
Чого-чого? Що за деталь примусила мене здригнутись - і ще раз перечитати весь абзац?
“Март зі Гороф, позаступен. маг, зак. спадкоєм., старш. призн. син, родовий маєток - замок Бугай, що знаход. в околицях нас. п. Дрикол, що знаход. в гирлі р. Вир’ї, майно оцін. як значне, на службі не перебув., колишн. член драко- клубу…”
Колишній член драко-клубу. У якому перебував, якщо не помиляюсь, протягом десяти років…
Вийшов із клубу. Без причини?
Завтра доведеться багато дізнатись.
Ні. Уже сьогодні.
Замок був правильний - біля закрутини на пагорбі, захищений з одного боку рікою, з другого - вражаючих розмірів ровом. Візник, який за немалу плату взявся доправити нас до зі Горофа, погодився їхати тільки до “пам’ятного знака” - камінної драконячої морди, виставленої біля дороги замість указівника.
- Досюди можна, добрі люди, досюди мені можна. А далі вже пан чаклун запитає, чого тобі треба, мовляв, так аніж відповідь давати, краще заверну кобилку… Тут далі дорога зачаклована, проханого гостя вона швидко до воріт волочить, а
