- Де знаходиться маг, що був на службі князя Дривегоціуса…
- Де шукати Ондру…
Шукачки дохли й дохли. Безрезультатно.
- Ондра! - сказав зневірившись я.
Шукачка пішла трудитись. Єдина позначка - на вже знайомому тексті: “Ондра (без прізвиськ.) Походж. невідом. Перебував на сл. у покійного кн. Дривегоціуса…”
- Давайте інакше, - сказала Ора. - Дривегоціус!
- Він не маг, - обурився я.
- То й що? Це єдина відома нам людина, до якої цей Ондра мав відношення…
Я клацнув пальцями. Виробляти шукачок мені добряче набридло.
Знову шелест сторінок - якби в сабаї був голос, вона вже стогнала б на весь дім…
Позначка. Я ледве встиг підсунути тонку шкіряну закладку. Друга позначка…
- Хоч щось, - сказала Ора.
Перша закладка: “Ондра (без прізвиськ.) Походж. невідом. Перебував на сл. у покійного кн. Дривегоціуса…”
- Зрозуміло, - пробурмотів я крізь зуби.
Друга закладка: “…магіч. змова проти кн. Дривегоціуса, що призв. до смерті кн. Дривегоціуса…”
Я протер очі. Розділ, на який випала закладка, називався “Політ. змови за участі магів”.
- Со-ово!
Я грюкнув кулаком по столу. Сабая підстрибнула; купка дохлих шукачок розсипалась на порох.
- Хорте, - сказала Ора, й голос її був якийсь не такий, як звичайно, якийсь дуже значний голос. - Спробуймо знаєте що? “Кореневе замовляння Захисту”…
Заворушила лапами нова шукачка.
Закладка. Одна. Дві. Три.
“Коренев. заклин. Життя, Смерті, Води, Вогню, Кари, Захисту, Застуди, Кохання, Піску, Дитинства, Змій, Цілості, Пам’яті…” Досить.
