магів.
- Пан Хорт зі Табор - мій колишній учень, - повідомив учитель зніяковіло, щосили стараючись не луснути з гордощів.
Комісар розплився у фальшивій усмішці:
- Радий, радий вітати, колего… Я на одну хвилину вкраду у вас пана Гориса - ви не заперечуєте?
Колегу знайшов…
Я посміхнувся.
Двері за обома зачинились, я лишився сам у просторому класі; прямо переді мною, на краю вчительського столу, лежали книжки в чорних сліпих обкладинках. Від них слабко відгонило господарчою магією.
Знічев’я я взяв у руки перший-ліпший том.
“Юний друже, чи бачив ти, як синиці б’ються за вивішений за вікно шматочок сала? Знаю, що бачив; чи помітив ти, як різниться їхня поведінка? Одна пташка спішить насититися, другій стає сил відтіснити її від годівнички, третя крутиться поряд і демонструє силу… Третя завжди лишається голодна.
Ця третя - суттєва помилка мага-початківця. Коли йому пропонують кинути блискавку, він думає про блискавки; коли йому пропонують викликати дощ, він думає про дощ. Він думає про зовнішню сторону діла, він сипле заклинаннями, він безпорадний… Друже мій, перш ніж зважитися на магічний акт, ти маєш усім серцем відчути, чого ти хочеш. Ти маєш напевно знати, чого ти бажаєш, і не взагалі, а конкретно, тепер, негайно. Не думати про дощ, але бажати напоїти посіви. Не думати про блискавки, та бажати смерті ворогу.
І ще. Природа завжди опирається магії; цей опір - ознака того, що ти все робиш правильно. Дія без опору - мертва; подолання перепони помножує твою силу. Пам’ятай про це…”
Я всміхнувся. Сунув книжку назад у стіс; навмання витягнув наступну:
“…Усяка річ на землі - усього лише тінь справжньої Речі, і всяка магічна вмілість - лише відбиток вищої Волі, і в корені всякого замовляння лежить Корінь - абсолютне Замовляння, яке поєднує в собі Дію та Ціль. (Я хотів би, мій друже, щоб ти переписав ці слова до свого робочого зошита й перечитував їх якомога частіше - навіть якщо їхній справжній смисл поки що тобі не зрозуміти. Пам’ятай - призначений маг не дістає мудрість задарма, а збирає її по крихтах. Трудися, мій друже, і тобі воздасться.)
Деякі невігласи вважають, що Кореневі замовляння, зосереджені в Кореневих предметах, - і є Абсолютні замовляння. Якби це справді було так - будь-який призначений маг, незалежно від ступеня, мав би можливість користуватись цим даром; однак, тільки вроджені нероби можуть володіти Кореневими заклинаннями й керувати ними. Хіба Абсолютне замовляння піддалося б розміну, подрібненню, спекуляції, як це часто-густо відбувається із заклинаннями Кореневими? Хіба можливо - вдумайся, друже мій! - “разове абсолютне замовляння”? Смішно звучить, чи не правда? І якщо ти почуєш, як хтось стверджує, ніби Абсолютне замовляння й Кореневе суть одне й те саме - відійди від цієї людини й ніколи не розмовляй із нею про магію, бо цей один не що інше, як неосвічений базікало…”
Скрипнули двері - повернувся Горис; я поспішно закрив книгу:
