- Перепрошую, от, поцікавився на дозвіллі…
Учитель зніяковіло всміхнувся:
- Із цим спеціальним класом, з майбутніми панами призначеними магами не все просто… Я навчаю їх природничих наук, а тричі на тиждень приходить пан комісар… він, до речі, переказував вам найкращі побажання… він навчає їх заклинань. Чесно кажучи, мені шкода цих дітей, вони всі якісь прибиті…
- Вам тут подобається? - поцікавився я.
Учитель усівся на своє місце. Посовався на стільці, ніби скрип розсохлого дерева робив йому приємність:
- Тут… гм. Це залежить від того, з чим порівнювати… Скажімо, такий учень, як ви… як ти, Хорте, попри деякі особливості… особливості магії, коли вона в дитячих руках…
І він усміхнувся; таж він чекає від мене пропозиції, зрозумів я запізніло. Він сидить і чекає, щоб я запросив його вчителем до своєї дитини; він думає, я задля цього розшукав його, з тим і прийшов…
- Якби були в мене діти, - сказав я так м’яко, як тільки міг, - я б неодмінно віддав їх на навчання до вас, пане Горисе.
Він спробував мужньо сховати своє розчарування, і це йому майже вдалось.
- Отже, ви, Хорте… Знайшли мене просто через старе? Щоб побесідувати… що ж, тоді я запрошую вас бути моїм гостем. Я живу при школі, поряд…
- Я не став би турбувати вас заради самих тільки спогадів, - сказав я, дивлячись йому в очі. - Мені потрібна точна географічна карта великого масштабу. Карта, що містить Мармурову Печеру.
Уночі я прокинувся від запаху звіринки.
Самочка тхора - вона була зовсім поряд. У моєму сні.
Навіть коли я розплющив очі й сів на занадто м’якому готельному ліжку - навіть тоді цей запах не покинув мене. Усе ще висів у повітрі солодким серпанковим клоччям.
Травинки б’ють по обличчю… Смикаються - і знов розчахуються лопухи… Аромати роси й крові, і - запаморочливий запах звіринки, що біжить попереду…
Я притиснув долоні до лоба, майже впевнений, що мені підіслали ману; нічого подібного. Ні сліду магії у важкому темному повітрі. Задушлива кімната з наглухо запнутими портьєрами, нікого… Тільки я - і звіринка в моїй уяві.
Я влігся знов. Перевернувся на другий бік - й одразу ж зрозумів, що не засну.
Після такого важкого дня - чотири години на двокілці в один кінець і чотири години в інший, і ще розмова з учителем, і ще сварка з Орою, яка неодмінно хотіла знати все до останньої деталі. Я впав у постіль і заснув мов камінь, щоб за якусь
